Мабуть, ми не бралися б за це журналістське розслідування, якби не наші колеги з “Моєї газети”, які вмістили в №2 за березень ц.р. розлогий матеріал під назвою “Чи загрожує Хмельниччині “друге пришестя” “ліфтера Гавчука”?
Мабуть, ми не бралися б за це журналістське розслідування, якби не наші колеги з “Моєї газети”, які вмістили в №2 за березень ц.р. розлогий матеріал під назвою “Чи загрожує Хмельниччині “друге пришестя” “ліфтера Гавчука”?
У тому, що це відверто замовна публікація, не доводиться сумніватися, а от звідки, так би мовити, у неї ноги ростуть — вже ми пробували вивчити. І справа тут не стільки у спростуванні звинувачень на адресу колишнього директора підприємства “Хмельницькліфт” В.К.Гавчука, повернення якого вимагає нині переважна більшість працівників колективу (161 працівник зі 192), як у тому, аби дати об’єктивну оцінку діяльності його наступника Миколи Довгалюка, якому наші колеги спорудили, як казав класик, “пам’ятник нерукотворний”, до речі, досить вміло поєднавши своє бачення справ на цьому комунальному підприємстві з позицією нібито нового голови облради, свободівця Івана Гончара, вочевидь, свідомо прив’язуючи його особу до ситуації на цьому підприємстві.
Якими аргументами вже ми можемо спростувати панегірик на честь Миколи Довгалюка від наших колег? Спершу зішлемося на звернення працівників колективу, які звернули нашу увагу на фінансово-господарські зловживання свого директора, який прийшов до керма підприємства у часи керівництва облрадою регіонала М.В.Дерикота. Ось низка промовистих фактів, на які хотілося б почути відповідь, найперше, куратора підприємства з облради, начальника її управління з питань комунальної власності територіальних громад та економічного розвитку Олексія Варжевського, дружина якого там працює головним бухгалтером і якому адресуються на розгляд усі скарги з “Хмельницькліфта”.
Отже, спершу про нібито високий ріст при новому керівництві у “Хмельницькліфті” середньої зар-плати, яка виглядає справді нині доволі пристойно — в межах 2,8 тисячі гривень. Як тоді пояснити, що насправді у працівників, які задіяні тут на основних виробничих ділянках, вона насправді не перевищує “брудними” й тисячі гривень? Звідки така висока цифра? Дуже просто: ріст середньої зарплати стався за рахунок так званого приросту від величини окладів та доплат адміністративного персоналу, який з новим керівником значно зріс. За три роки свого керівництва пан Довгалюк умудрився змінити штатний розпис разів п’ять, пояснюючи свої рішення тим, що це вимога облради. З кожним новим штатним розписом тут з’являлися нові і непотрібні для підприємства посади, серед яких багато родичів та друзів директора, який, зокрема, має нині аж три заступники та чотири юристи. До прикладу: на посаді заступника директора по технічній частині працює А.О.Роговий із сумнівною професійною відповідністю займаній посаді, оклад якого 4 тисячі гривень, на посаді заступника головного бухгалтера також не чужа йому людина, на посаді начальника економічного відділу — зять Рогового також з окладом у 4 тисячі гривень, який подібного досвіду роботи не мав, економістом — донька, за фахом педагог, з окладом у 3 тисячі гривень. І це оклади без доплат, які сягають 50%, та інших “заохочень”. Скажімо, працював у свій час на підприємстві лікар, який здійснював медогляд за трудовою угодою, отримуючи 500 гривень на місяць. Пан Довгалюк розірвав з ним угоду і прийняв на цю посаду свою дружину з оплатою вищою в п’ять (!) разів від її поперед-ника. До речі, працівники підприємства щорічно проходили медогляд у міській поліклініці №1, а нині вже у поліклініці №4, де лікарем працює, як ви здогадуєтеся, на основній роботі його дружина. Тож не дивно, що і вартість за послуги медогляду тут подорожчали на тисячу гривень. Цілком зрозуміло, чому нині поліклініка №1 відмовилася від послуг підприємства за обслуговування своїх ліфтів, де щонайменше за їх монтаж та демонтаж втрачено прибуток у понад 100 тисяч гривень.
До виробничих питань ми ще повернемося, а зараз спробуємо завершити наголоси кадрової політики пана Довгалюка. З’явився в нього навіть радник з окладом 4,5 тисячі гривень, який на роботу не з’являвся, бо, подейкують, то був якийсь працівник з апарату колишньої облради. Бухгалтером працює дружина, кажуть, його товариша, директора філії “Укргазбанку”, який став партнером “Хмельницькліфта” після того, як новий керівник розірвав відносини з “Укрсоцбанком”. Ну, а на посадах працівників адмінперсоналу ви при бажанні знайдете родичів та друзів його найближчого оточення, тож не дивно, щo на підприємстві є зо три десятки його “фанів”, серед яких, на жаль, і голова профкому Світлана Щербина, яка чомусь підтримує подібні “художества” свого керівника.
У “Моїй газеті” навіть дали фото туалету та фасаду підприємства до і після ремонту, аби наголосити, мабуть, на господаровитості пана Довгалюка. Шкода, що наші колеги не порахували, у що обійшлися підприємству ці ремонти. А щодо господаровитості, то з цим є великі сумніви. До прикладу, директор укладає договір на монтаж ліфтів з приватними фірмами, що обертається великими збитками, як-от з договором про придбання у Польщі чотирьох ліфтів для гірськолижного курорту “Плай” у Славську, за які вже нині підприємство має прямих збитків десь понад 200 тисяч гривень. Не кажучи вже про те, що були тут ще й опосередковані втрати, коли директор якось навіть з паном Роговим разом з їх дружинами за кошт “Хмельницькліфта” знічев’я з’їздив разів зо п’ять у Польщу. Останню поїздку було здійснено на автомобілі підприємства “Фольк-сваген”, який, по суті, є його власністю.
Щось там наші колеги писали про зловживання В.К.Гавчука з цього приводу, який у службових цілях використовував свій особистий автомобіль? Пан Довгалюк за три роки встиг купити три іномарки (!), а згаданий “Фольксваген” стоїть на повному техобслуговуванні за рахунок підприємства. До речі, не все так просто і зі згаданою у “Моїй газеті” квартирою головного інженера, як і придбаного у такий спосіб житла самого М.І.Довгалюка у будфірмі “Укрстандарт”. На підприємстві переконані, що зниження цін на обслуговування ліфтового господарства цієї фірми прямо пов’язане з покриттям їх видатків з оплати за це житло.
З його вини підприємство втратило ряд підрядів на модернізацію ліфтів, за попередніми підрахунками, це понад 300 тисяч гривень. Кажемо і про міську лікарню, і про роботи за адресами: Львівське шосе, 8, Некрасова, 1. Зате “Хмельницькліфт” взяв на баланс гаражі облради, утримання яких вартує підприємству понад 100 тисяч гривень на рік і які, до речі, використовуються далеко не за призначенням. Тут з’явилася стоянка приватних авто та складські приміщення фірми “Нові технології”, яка, до речі, здійснювала згаданий ремонт на підприємстві за завищеними цінами і якою керує племінник директора. А охороняють усе це майно не охоронці “Хмельницькліфта”, яких звільнили, а приватна фірма, якій підприємство щомісяця сплачує 14 тисяч гривень, не гребуючи сплачувати охоронцям зарплату у конвертах.
Аналізуючи згадані ремонтні роботи, вартість яких облрада “пробачила” підприємству з тих надходжень, які воно мало сплачувати їй, уже не дивуєшся, чому там завищені ціни, а капітальний ремонт опалення зробили знову через рік. Подейкують, частину матеріалів треба було передати на спорудження особистого котеджу директора.
Узагалі подібні маніпуляції коштами тут уже стали системою. До прикладу, під час першої перевірки КРУ було виявлено, що М.І.Довгалюк незаконно отримував доплати за експертне (!) обстеження ліфтів (від чого він далекий) та інші види робіт у розмірі 18 тисяч гривень, оформляючи подібні доплати на інших представників адмінперсоналу, зрозуміло, на “своїх” — головного бухгалтера Т.А.Варжевську, начальника економічного відділу С.М.Сливку, на понад 60 тисяч гривень і які, зрозуміло, ніякого відношення до експертизи ліфтів не мають. А ще він міг запросто видати наказ (№235-А від 2.07.2012 р., скажімо, “Про оплату особливо важливого завдання”, на того ж А.О.Рогового “по зменшенню ризику викрадення котушок та оперативному вирішенню питання” (?) у розмірі 50% посадового окладу, до чого той теж не має жодного стосунку. Чи за подібною мотивацією “особливо важливого завдання” (наказу №287-А від 06.08.2012 р.) з підготовки (!) штатного розпису, проведення аналізу та виплати зар-плати, преміював цілу групу працівників відділу бухгалтерського обліку. Уявляєте, тут навіть такий відділ є, окрім головного бухгалтера та його заступника!
До речі, усі наближені до директора — це своєрідна каста недоторканих на підприємництві, яким можна все: і запізнюватися, і покидати робочі місця на свій розсуд, а частенько й “погульбанити” у відремонтованій їдальні, куди вхід для простих працівників заказаний. Саме звідти, подейкують, частенько кураторів підприємства на службовому транспорті розвозили пізньої ночі по домівках…
А щодо решти “плебсу”, отих 161 працівника, які вирішили покласти край цій вакханалії на підприємстві, то з ними у пана Довгалюка розмови короткі: вдається до погроз, інтриг, залякувань, може, скажімо, невмотивовано відрядити диспетчерів в інший район міста тощо.
От і виникає закономірне питання: хто насправді “кришує” все це у “Хмельницькліфті”, найперше, в облраді, хоча з усією очевидністю ця стежка нині веде до цілком конкретних посадовців, для яких пан Довгалюк таки справді проклав ліфт для зловживань комунальним майном громади області?
В.Сівач
P.S. Власне, цією публікацією ми започатковуємо нову рубрику “Люстраційний майданчик”, яка, сподіваємося, зацікавить наших читачів.