Нинішні революційні події та окупація російськими військами частини української землі змушують по-новому глянути на історію нашої країни, прискіпливіше підходити до сьогодення в цілому і до себе зокрема. І починаєш помічати дивні речі.
Нинішні революційні події та окупація російськими військами частини української землі змушують по-новому глянути на історію нашої країни, прискіпливіше підходити до сьогодення в цілому і до себе зокрема. І починаєш помічати дивні речі.
Повертаюсь минулої неділі з нашого, хмельницького Майдану, додому. Проходжу біля обласної філармонії і кидаю погляд на афіші. Щодня тут буваю і якось не звертав увагу на них. А тут, ніби полуда спала з очей, побачив дивні речі. На вході до філармонії висять величезні афіші про майбутні гастролі наших і закордонних зірок. Ось афіша, де йдеться про приїзд до нашого міста легендарного Національного академічного ансамблю народного танцю Республіки Молдова “ЖОК”… А нещодавно були там подібні оголошення про гастролі російської співачки Ірини Дубцової, Національного балету Грузії “Сухішвілі”… Мова оголошень — українська. Поруч афіша нашої “звєзди” Ані Лорак. Нашої? Не віриться, бо ж мова на ній — російська, яка, на жаль, є мовою окупантів. Та й більшість пісень Ані Лорак, як відомо, російськомовні. Втім, як і нашої землячки Валевської.
Цей факт породив масу думок. Подумалось таке. Гаразд, зденаціоналізована зірочка не усвідомлює себе частиною великого українського народу, а може, й не любить українців, бо ж і пісень українською майже не співає. Ми, зрозуміло, не можемо диктувати, кого їй любити, кого шанувати. Тут мова не про Кароліну Куєк, хоча впевнений, що саме про таких представників української нації Великий Кобзар казав: “Раби, подножки, грязь Москви, варшавське сміття…”, і, навіть, не про нашу мову — рідну, солов’їну, поетичну. Хочу сказати про дотримання законності. Адже досі чинним є Закон УРСР “Про мови в Українській РСР”, де (вдумайтесь, ще за часів сумновідомого СРСР) записано: Стаття 35 “Тексти офіційних оголошень, повідомлень, плакатів, афіш, реклами і т. ін. виконуються українською мовою”.
Невже директор філармонії не знає про цей Закон? То може, хоча б читав Конституцію України, зокрема, статтю десяту? Напевно, не читав, бо ж, знаючи Закон, навряд чи насмілився б так грубо його ігнорувати. То може, читав Конституцію і згаданий Закон голова обласної ради? Попередній точно не читав, а чинний? Бо ж філармонія є комунальним підприємством обласної ради і працівники філармонії, в тому числі директор, отримують зарплату з обласного бюджету. Кажуть, у новообраного голови обласної ради ще не було часу вникнути в цю проблему. Мабуть, так, але ж є заступники, інші працівники, які мали би відстежувати, що робиться на підприємствах, підпорядкованих обласній раді. Може, керівництво обласної ради не знає, то нагадаю їм: відповідно до даних перепису населення в області українську мову вважають рідною 95,2% населення краю. Зрештою, якщо керівники області наразі не “дотягнулися” до мовного питання, то тут мав би сказати своє слово прокурор. Чи і прокурори міста й області також законів не читають?
А згадайте, що робиться у нашому інформаційному просторі. Пригадуєте оті нескінченні програми облдержтелерадіокомпанії “Поділля-центр”, у яких людей “Від усієї душі” вітають піснями? За гроші, до речі, вітають. Скільки ж там звучить українських пісень? Дуже і дуже мало. Виникає запитання: чому? Адже програма виходить на, підкреслюю, державному телебаченні. Аргументація керівництва телерадіокомпанії відома: мовляв, “ми транслюємо те, що замовляють люди”. На це відповім так: обласне державне телебачення зобов’язане формувати смаки подолян. Власне, ніхто їм не забороняє зробити оголошення на кшталт: “Приймаємо вітання на основі україномовних пісень”. І все стане на свої місця. Чи для очільників облдержтелерадіокомпанії гроші не пахнуть?
А хіба прокуратура не має впливу на приватні телевізійні канали й радіостанції? Хіба там не помічають, що, наприклад, 33-й канал у вітальних програмах транслює переважно російськомовний репертуар? І гасло каналу “Ближче до людей” залишається незрозумілим: до яких саме людей, особливо з огляду на статистичні цифри, наведені вище?
Або ще таке. Наприклад, не так давно на місцевому телеканалі “TV7+” з’явилося ток-шоу “Момент істини”. Ведучим цієї програми призначили такого собі Дмитра Нагуту. Не хочу порушувати з приводу цього питання про інтелектуальний рівень, професійні здібності і взагалі вміння тактовно поводитись з учасниками шоу цього, як кажуть хмельничани, в недалекому минулому, активного, молодого регіонала і керівника молодіжного крила цієї політичної сили. Пропоную вам переглянути кілька телепередач за участю цього ведучого і самі зможете дати йому оцінку. Я ж хочу звернути увагу правоохоронних органів на порушення згаданим ведучим законодавства України. Звичайно, кажу про порушення мовного законодавства, бо для кого тоді веде ток-шоу “Момент істини” російською мовою цей ведучий? Ставлю це питання і керівництву каналу, і народному депутатові Лабазюку як власникові каналу.
Хоча, як на мене, усі ці питання риторичні і вимагають не відповіді, а вжиття негайних заходів для виправлення ситуації.
Анатолій Савченко, м. Хмельницький