Гасло “Герої не вмирають” на фоні випробувань, які нещодавно постали перед нашою державою та й кожним із нас, стає дедалі актуальнішим. “Герой” — це вже не аморфне слово з американського бойовика, а конкретна людина, яка боролася за власні переконання, вдалий приклад для наслідування. Тому прикметно, що минулої п’ятниці патріотично налаштовані хмельничани в монотеатрі “Кут” вшанували пам’ять визначного діяча національно-визвольних змагань, отамана Якова Гальчевського.
Гасло “Герої не вмирають” на фоні випробувань, які нещодавно постали перед нашою державою та й кожним із нас, стає дедалі актуальнішим. “Герой” — це вже не аморфне слово з американського бойовика, а конкретна людина, яка боролася за власні переконання, вдалий приклад для наслідування. Тому прикметно, що минулої п’ятниці патріотично налаштовані хмельничани в монотеатрі “Кут” вшанували пам’ять визначного діяча національно-визвольних змагань, отамана Якова Гальчевського.
Вечір пам’яті Якова Гальчевського був приурочений дню його загибелі. Саме в ніч із 21 на 22 березня 1943 року в селі Переселовичі Грубешівського повіту на Холмщині в нерівному бою з боївкою польських націоналістів був убитий керівник самооборони цього краю, один із творців УПА на Волині Яків Гальчевський. Сумна іронія долі полягає в тому, що саме він одним із перших став на захист Польщі від нацистських загарбників у вересні 1939 року, героїчно командуючи батальйоном польської армії. За це був представлений до найвищої нагороди Польщі — ордена “Virtuti Militari”, але, зрештою, загинув від рук колишніх “побратимів”.
Яків Гальчевський відомий не лише як військовий та політичний діяч, який до кінця залишався вір-ним ідеї незалежної України, але й як талановитий публіцист, чиї праці і досі не втрачають актуальності. Так, нещодавно в кам’янець-подільському видавництві “Медобори” були перевидані його спогади “Проти червоних окупантів”. З ініціативи історичного клубу “Холодний Яр” з’явилися мемуари “З воєнного нотатника”, ще чекає появи на світ ряд його праць про стан нашої нації.
“Відколи став військовиком, не був у жодній партії, моя партія – це вся Україна… — зачитав актуальні уривки з “Воєнного нотатника” організатор вечора, голова Товариства ім. Я.Гальчевського Богдан Теленько. — Україна не повинна боятися Європи, лише Азії та її азійського авангарду — Московії. …Від України чекає в майбутньому Московію також історичний розрахунок, бо інакше немає сенсу Україні існувати…”.
З січня 1995 року в нашім краї та Україні існує премія імені Якова Гальчевського “За подвижництво в державотворенні”. Під час вечора пам’яті були вручені дипломи лауреатам цієї премії: письменнику Петру Карасю (на фото знизу), автору трилогії “Серце мусить боліти” та історику Валентині Парандій. Цікаво, що пані Валентина написала й захистила унікальну наукову дисертацію “Державний центр УНР в екзилі”, ця тема в часи Януковича й Табачника була в опалі. “Основна ідея моєї дисертації полягає в тому, що українська державність не переривалася після 1921 року. Й ті люди, які поклали свої життя, щоб ця держава існувала, достойні, щоб про них писали, їх знали ми та наші діти. Бо без них не може бути незалежної України”, — розповіла пані Валентина. Нагадаємо, що ряду лауреатів премії її відзнаки були вручені у Києві під час найдраматичніших подій нашого Майдану. 
Наприкінці вечора пам’яті Якова Гальчевського свої авторські пісні виконали Ігор Білий, Володимир Смотритель та Сергій Белецький (на фото). Додамо також, що в ході вечора пам’яті відбувся обмін думок щодо планів з гідного відзначення 120-річчя Якова Гальчевського в нашім краї та Україні. До речі, з ініціативи Товариства ім. Якова Гальчевського при обласній раді вже працює робоча група та йде підготовка до створення оргкомітету цього ювілею. Метою цих заходів, наголосив Богдан Теленько, є не лише пошанування пам’яті славного отамана Якова Гальчевського, а й загалом відродження героїки Української Національної революції 1917-1920 років.
Андрій ЯЩИШЕН
Фото Миколи ШАФІНСЬКОГО