Про складну ситуацію в адвокатурі нашого краю та України загалом ми писали неодноразово, звертаючи увагу на неправочинні дії Адміністрації екс-президента Януковича щодо тиску на адвокатську спільноту з метою перетворення її у ще один гвинтик впливу, який мав би служити цьому злочинному режиму. Щоправда, вся ця історія ще потребує докладного висвітлення та вивчення відповідними органами, а поки що ті адвокати, які не зламалися під тиском влади, прагнуть спершу оздоровити ситуацію у самій Національній асоціації адвокатів України (НААУ), яку захопили, по суті, рейдерськими методами ставленики колишнього режиму, переписавши, зокрема, під себе Закон України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, який насправді позбавляє адвокатів незалежності та свободи у здійсненні професійної діяльності та знищує інститут адвокатури як такий.
Про все це ми знову говоримо з заслуженим юристом України, відомим адвокатом Кларою Маргулян, яка нині, безсумнівно, вважається моральним лідером тієї адвокатської спільноти країни, яка не лише не визнала всіх згаданих незаконних дій з розгрому української адвокатури та у ставленні до неї самої, адже у протиправний спосіб вона була усунута з посади голови обласної Ради адвокатів, а прагне зі своїми однодумцями зупинити ці руйнівні процеси всіма можливими методами, звертаючись до судових інстанцій, відповідних структур Ради Європи, парламентаріїв, політиків, громадськості. Власне, з цього ми розпочали розмову з нею.
Про складну ситуацію в адвокатурі нашого краю та України загалом ми писали неодноразово, звертаючи увагу на неправочинні дії Адміністрації екс-президента Януковича щодо тиску на адвокатську спільноту з метою перетворення її у ще один гвинтик впливу, який мав би служити цьому злочинному режиму. Щоправда, вся ця історія ще потребує докладного висвітлення та вивчення відповідними органами, а поки що ті адвокати, які не зламалися під тиском влади, прагнуть спершу оздоровити ситуацію у самій Національній асоціації адвокатів України (НААУ), яку захопили, по суті, рейдерськими методами ставленики колишнього режиму, переписавши, зокрема, під себе Закон України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, який насправді позбавляє адвокатів незалежності та свободи у здійсненні професійної діяльності та знищує інститут адвокатури як такий.
Про все це ми знову говоримо з заслуженим юристом України, відомим адвокатом Кларою Маргулян, яка нині, безсумнівно, вважається моральним лідером тієї адвокатської спільноти країни, яка не лише не визнала всіх згаданих незаконних дій з розгрому української адвокатури та у ставленні до неї самої, адже у протиправний спосіб вона була усунута з посади голови обласної Ради адвокатів, а прагне зі своїми однодумцями зупинити ці руйнівні процеси всіма можливими методами, звертаючись до судових інстанцій, відповідних структур Ради Європи, парламентаріїв, політиків, громадськості. Власне, з цього ми розпочали розмову з нею.
— Ви, Кларо Григорівно, разом з багатьма однодумцями-адвокатами розпочали свій Євромайдан задовго до його вибуху в Україні, адже посягнули на святая святих владної монополії, яка, як на мене, була спроба “закатати під асфальт” інститут адвокатури та практично ставила останню крапку у підпорядкуванні всіх правових інститутів у країні під себе.
— Можливо, надто голосно звучить ваше порівняння того, що ми робили, з Євромайданом, проте складовою руху боротьби за власну гідність, демократію та свободу все те, що за останні два роки ми прагнули здійснити для оздоровлення ситуації в адвокатурі, можна називати, тим більше, що ці процеси тут ще тривають.
Нагадаю, що якраз наприкінці листопада 2011 року розпорядженням Януковича була створена робоча група з питань реформування прокуратури та адвокатури під головуванням, мабуть, одного з найодіозніших прислужників того режиму А.Портнова, який в Адміністрації тодішнього президента керував правовими питаннями. Серед членів групи були не менш скандальні особи на кшталт екс-міністра МВС В.Захарченка, екс-генпрокурора В.Пшонки, екс-міністра юстиції (тоді ще радника президента) О.Лукаш, екс-голови податкової служби О.Клименка, які нині в розшуку, нардепів С.Ківалова, В.Олійника та інших, які, зрозуміло, запустили механізм знищення адвокатури як самостійного суб’єкта правової сиcтеми в державі. Мені доводилося вже не раз звертати увагу адвокатської спільноти на ті безчинства, які згодом під прикриттям нового Закону “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” почало здійснювати нове керівництво НААУ на чолі з незаконно обраною головою її ради Л.Ізовітовою. В практику щоденної діяльності цього незаконного органу увійшли звернення до суду з адміністративними позовами щодо неугодних членів ради НААУ, вищої кваліфікаційної комісії аж до позбавлення їх права на заняття адвокатською діяльністю. Звідси почали адвокатів відверто залякувати, створювати перепони у їх діяльності у вигляді непомірних і незаконних внесків, плати за будь-який крок в адвокатурі, за ордери, посвідчення тощо. Вершиною цього відвертого здирництва стало встановлення незаконної плати за стажування в розмірі, який перевищував 23 тисячі гривень, створення так званого реєстру адвокатів України, з якого за рік було викинуто понад 10 тисяч адвокатів, в тому числі більше 600 адвокатів з нашої області, право яких на заняття професією ми відстоюємо у судах. Керівництво НААУ розпочало маніпуляції з затвердженням положень про ради адвокатів регіону і КДКА та цілої низки незаконних положень, регламентів їх діяльності, які практично паралізують будь-які демократичні процеси в адвокатському самоврядуванні. Дійшло до того, що там намагалися створити власні органи безпеки, підпорядковані пані Ізовітовій, яка почала відкриті переслідування багатьох незалежних адвокатів. Нове керівництво НААУ розпочало відверту і цинічну співпрацю з владою, прокурорськими та судовими органами, СБУ та МВС, благословило, по суті, прийняття парламентом антидемократичних законів 16 січня, дійшло навіть до того, що пані Ізовітова, цинічно давши ляпаса всій адвокатурі, просила вибачення у суддів за “дії” захисника Юлії Тимошенко, адвоката Сергія Власенка…
— Як розгортаються нині події в адвокатській спільності і чи вдасться там оздоровити ситуацію, поставивши всі крапки над “і” у тих незаконних діях, до яких вдавалося і, наскільки нам відомо, далі вдається керівництво ради НААУ, користуючись тим, що політичному проводу країни нині не до розрулювання всіх подібних ситуацій, які, як ми знаємо, залишилися нам у спадок від колишньої влади повсюди?
— Звичайно, ми сподіваємося, що принаймні профільний комітет Верховної Ради, Мін’юст знайдуть час і можливості, аби вникнути в усі проблеми адвокатської спільноти. Проте я впевнена, що ніхто, крім нас самих, у час відновлення порядку в державі не повинен і не буде займатися питаннями стану адвокатури в Україні, яка під тиском минулої влади задіяла Закон “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, який протирічить Конституції України. Тож нині, на мій погляд, чи не найважливішим є питання про повернення бодай до тих правових стандартів, які існували й регулювали діяльність адвокатури до появи цього Закону, а також розробка нового Закону про адвокатуру, який би відповідав європейським стандартам, над чим нині працює робоча група, в яку я також увійшла. Зрештою, “старий” Закон “Про адвокатуру” аж ніяк не вимагав прийняття цього провладного Закону, повністю влаштовував адвокатську спільноту, не розколював та не принижував її. Тож нашим завданням на даному етапі є повернення до стану, який існував в адвокатурі до цього тотального втручання влади у нашу життєдіяльність з метою перетворення адвокатури фактично у складову правоохоронних органів, а не в захисника прав і свобод наших громадян. Цю ідею слід довести нині парламентаріям, новій владі, де, сподіваюся, не повинно існувати спокуси у подібному підпорядкуванні собі адвокатури.
Що ж до ситуації в НААУ, то пані Ізовітова та її прибічники нині роблять усе від них залежне, аби сповільнити процеси оздоровлення в адвокатурі. Про це свідчить, до речі, і їх рішення про зміну місця проведення наприкінці квітня чергового з’їзду адвокатів України з Києва на Одесу, хоча за столицю одноголосно проголосували всі члени ради. Нині ця команда вдається до маніпуляцій з кооптуванням та квотами делегатів з’їзду, його порядком денним. Ми ж вимагаємо кардинальних змін у діяльності НААУ, зрозуміло, аж до переобрання її нелегітимного керівництва, переформатування рад адвокатів у регіонах та інших важливих рішень.
— А що буде, якщо цим рейдерам вдасться і далі маніпулювати адвокатською спільнотою, адже не секрет, що в них у руках залишаються неабиякі організаційні ресурси?
— Пригадаймо, якими ресурсами володіли донедавна їх ляльководи, усі ці портнови, захарченки, пшонки… Думаю, у більшості наших колег, навіть тих, хто змушений був піддатися під вплив незаконного керівництва ради НААУ через власні життєві проблеми, адже, нагадаю, умовою цього безпрецедентного тиску на адвокатів було не більше, не менше — пряма заборона адвокатської діяльності, нині вистачить принциповості припинити співпрацю у будь-якому вигляді з цими рейдерами та авантюристами. Наголошу, що у випадку нескликання у визначений строк радою НААУ з’їзду та відмови від порядку денного, який на нього був завчасу визначений, чесна адвокатура України зініціює створення організаційного комітету для підготовки та проведення з’їзду адвокатів за участю всіх представників регіонів країни.
— А тепер, Кларо Григорівно, більше про особисті моральні втрати у ході цієї боротьби за оздоровлення ситуації в адвокатурі. У що вилилися для вас особисто ці далеко не кращі часи вашої адвокатської та громадської діяльності?
— Не надто хочу коментувати все, що з нами відбувалося і буде, мабуть, ще відбуватися. Зізнаюся тільки, стількох розчарувань у людях, яких нібито знала роками і не з найгіршого боку, просто не чекала. Досі не розумію мотивації багатьох з них, коли вони казали на біле чорне і навпаки, адже адвокатура — це ж особлива складова правової системи будь-якої держави і кар’єра в ній не робиться шляхом політичної чи інших видів корупції, окрім високого професіоналізму, принциповості у захисті прав своїх підзахисних. Словом, на перевірку виявилося, що в багатьох людях я помилялась і вони відверто знехтували принципами адвокатської професії та людської гідності. І все ж я також даю собі звіт, що не можу надто гостро судити будь-кого з них, бо такий суд над людьми — це прерогатива іншої сили. Тож, думаю, що нікому не заказаний шлях до покаяння, адже людське життя варте того, щоб ми прагнули щиро і відверто дивитися одне одному в очі. Скажете, що надто ідеалістично з висоти своїх літ дивлюся на багатьох колег, які у своїй професії пішли, так би мовити, шляхом найменшого опору життєвим та іншим обставинам? Можливо, але дуже хотілося б, щоб для них та і для нас усіх все, що відбувалося з нами донедавна, стало великою життєвою наукою. А нині треба зробити все від нас залежне, аби покласти край рейдерському захопленню української адвокатури та тим рецидивам, які від нього ще там залишаються…
Розмовляв Богдан ТЕЛЕНЬКО