У нашому місті побував з гастролями державний російський театр з Мукачевого, який постановками своїх трьох спектаклів буквально заполонив, найперше, сцену міського Будинку культури. От тільки якимись дивними видалися ці гастролі мукачівських акторів, які, як ми розуміємо, не є професійними лялькарями. Майже водночас з ними на базі Хмельницького обласного академічного лялькового театру пройшли дводенні гастролі Ужгородського академічного лялькового театру “Бавка” і до них жодного питання не виникало ні в хмельницьких колег, які його запросили, не виникне й у відповідних держструктур, які контролюють відрахування за ці гастролі у державну казну, за авторське право тощо, не кажучи вже про естетично-художній рівень їх вистав.
У нашому місті побував з гастролями державний російський театр з Мукачевого, який постановками своїх трьох спектаклів буквально заполонив, найперше, сцену міського Будинку культури. От тільки якимись дивними видалися ці гастролі мукачівських акторів, які, як ми розуміємо, не є професійними лялькарями. Майже водночас з ними на базі Хмельницького обласного академічного лялькового театру пройшли дводенні гастролі Ужгородського академічного лялькового театру “Бавка” і до них жодного питання не виникало ні в хмельницьких колег, які його запросили, не виникне й у відповідних держструктур, які контролюють відрахування за ці гастролі у державну казну, за авторське право тощо, не кажучи вже про естетично-художній рівень їх вистав.
А от до гастролерів з Мукачевого є подібні питання. За підрахунками фахівців, вони вивезли з міста понад 60 тисяч гривень, та невідомо скільки з ними заробленого потрапило у міську казну. Щоправда, орендну плату міському Будинку культури вони заплатили справно, як і, сподіваємося, міському Палацу творчості дітей та юнацтва, сцену якого займали один день. Щоправда, виникає запитання і до юридичного статусу цих гастролерів, адже на їх афіші ви не знайдете посилань на відповідні ліцензію та договір. Чи про все це знали ті, хто давав добро на ці гастролі, насамперед у міському управлінні освіти, з легкої руки якого цей перепрофільований у ляльковий театр забезпечувався масовою дитячою та учнівською аудиторією, — важко сказати. Є питання і до ціни квитків на його спектаклі, яка була чомусь більшою, ніж у нашого обласного академічного — від 15 до 25 гривень, коли хмельницькі лялькарі пропонують соціальні квитки від 10 до 12 гривень.
До речі, дуже дивно виглядає останнім часом “охолодження” відносин з нашим академічним ляльковим театром, одним із лідерів цього виду театрального мистецтва в Україні, в нашому міськно. Там без будь-яких на те причин чомусь вирішили, що в їх театральних послугах немає потреби, а от мукачівський невідь-якого статусу та з непомірними апетитами театр приймають, виходить, за милу душу? Не менш дивно виглядає ця співпраця із нашими дошкільними закладами. Нині там більше співпрацюють із заїжджими гастролерами, якимись напівлегальними псевдоартистами, в результаті чого обурюються вже батьки, яких там чомусь відправляють у дирекцію нашого обласного лялькового театру, де не відають, хто там під їх виглядом “гастролює”.
До речі, подібна пошесть з усіма цими лівими псевдолялькарями та іншими “митцями”, які спеціалізуються на дитячій аудиторії, нині охопила не лише наше місто: на дітях та батьках, які задля естетичного розвитку своїх чад віддадуть останню копійку, заробляють усі, кому не ліньки.
Навіть на підготовці святкових ранків умудряються заробити, бо дітей та батьків зобов’язують мистецький вишкіл проходити у конкретних керівників гуртків…
Словом, процвітає вся ця псевдомистецька індустрія і в нас. І вочевидь, через те, що комусь це дуже вигідно. От тільки як бути з дітьми, яких дуже шкода, адже все це, з дозволу сказати, сурогатне театральне та інше мистецтво їх духовно калічить?..
В.Сівач