Будь-яка діяльність суспільства супроводжується спілкуванням між людьми та будується на правилах етики, моралі. Норми ж моралі ґрунтуються на відповідних критеріях оцінки поведінки, а для норм, які знаходять своє подальше втілення в законодавстві, таким критерієм є справедливість.
Будь-яка діяльність суспільства супроводжується спілкуванням між людьми та будується на правилах етики, моралі. Норми ж моралі ґрунтуються на відповідних критеріях оцінки поведінки, а для норм, які знаходять своє подальше втілення в законодавстві, таким критерієм є справедливість.
Ще з античних часів часто справедливість визначалась як ідея права, а право було покликане втілити, закріпити моральні здобутки суспільства, поставити їх під охорону держави (влади). Ще Цицерон вказував, що право, яке спирається на справедливість і розумний закон природи, є виразником загальної користі кожного учасника правового спілкування. Римські ж глосатори тлумачили право як таке, що породжене справедливістю як матір’ю, оскільки справедливість передувала праву.
Справедливість знаходимо і в одній з основних рис біблійних принципів. Так, Мойсей, звертаючись до суддів, казав: “І наказав я того часу вашим суддям, говорячи: вислуховуйте суперечки між вашими братами, і розсуджуйте справедливо між чоловіком та між братом його…” Людина, зневірюючись у пошуках правди, часто каже: “Бог йому суддя”, ототожнюючи справедливість із вищою матерією: яким би не був земний суд, порушник завжди знайде своє покарання перед судом Божим.
Справедливість, як і багато інших категорій (добро, істина, свобода), за своєю природою не піддається однозначному тлумаченню. Тому протягом різних епох у тісній залежності від конкретних історичних обставин у людей були різні погляди на зміст поняття “справедливість”. Проте загальним і безумовним моментом усіх сучасних концепцій справедливості є ідея прав людини, тобто визнання однакового поводження з людьми і відмова від привілеїв та імунітету, пов’язаних з національними, релігійними та іншими ознаками. Держава визнає людину, її життя, недоторканність, честь і гідність найвищою соціальною цінністю та за допомогою права закріплює її відповідний правовий статус. А справедливість, як відомо, є основною правовою та вищою духовною цінністю суспільства, його публічним немайновим благом, дефіцит якого може призвести до руйнації соціуму й держави.
Природно, що ідея справедливості відображена і в сучасному українському законодавстві, що стосується судової діяльності. Так, ст. 1 Цивільного процесуального кодексу України визначає завданням цивільного судочинства справедливий розгляд і вирішення цивільних справ; ст. 21 Кримінального процесуального кодексу України кожному гарантує право на справедливий розгляд та вирішення справи; ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає справедливий розгляд адміністративних справ тощо.
Що ж необхідно для того, аби людина вважала суд справедливим, а його дії та вчинки — правомірними і правдивими? Ключовим у цьому питанні постає елемент довіри людини до суду, який не можливий без сукупності таких факторів, як відсутність стороннього впливу на суд (неупередженість, безсторонність суду), компетентність суду, володіння суддею професійною майстерністю, судовим етикетом та високими моральними якостями, дотримання судом засад судочинства, зокрема законності, рівності всіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні їх переконливості, гласності судового процесу, забезпеченні оскарження рішення суду, забезпеченні права на захист. Варто зазначити, що ці критерії не є та не можуть бути вичерпними.
Найхарактернішими, корінними для принципу справедливості, звісно, є засади неприпустимості свавільного втручання у сферу судочинства. Тільки неупереджений та справедливий суд, а ці поняття повинні бути тотожними, може сприйматись особою у повному розумінні цього слова. У будь-якому випадку громадяни мають бути впевнені у незалежності правосуддя, а судді — у своїх захищеності та відсутності будь-якого тиску на них, адже створення кишенькового суду є неприпустимим та нівелює саму ідею права.
Не менш важливою ознакою справедливого суду є його компетентність. Проте нині професійна діяльність судді передбачає не тільки юридичну грамотність, а й психологічну компетентність, що включає професійну майстерність судді, судовий етикет та високі моральні якості.
Ніхто не буде сперечатися, що вагомим фактором у питанні довіри до суду є постать самого судді. Саме суддя, здійснюючи судочинство, повинен стояти на захисті справедливості та законності, перенести ідею справедливості, втілену в нормах права, на рівень конкретних правовідносин. Суддя повинен володіти досить великим переліком чеснот, які не мають бути декларативними. Честь, громадська мужність, совість, обов’язковість, добросовісність, дисциплінованість, стійкість до стресу, працездатність у критичних умовах, розвинутий інтелект, широкий світогляд, ерудиція, гнучкість мислення, уміння виділяти головне, інтуїція, здібність розуміти психологічні особливості співрозмовника, уміння змінювати залежно від обставин стиль спілкування — далеко не повний перелік властивостей, необхідних судді, щоб відповідати обраній професії. Не варто забувати й про те, що робота судді постійно пов’язана зі спілкуванням з людьми, тому обов’язковими є наявність у судді таких рис, як тактовність, стриманість та холоднокровність…
Окремо хотілося б звернути увагу, що суддя у вирішенні спору переважно шукає шляхи примирення сторін. Тому актуальним нині є запровадження елементів медіації в судах України, тобто законодавчого унормування процедури примирення сторін за участю судді-медіатора. Перевага медіації полягає в тому, що замість рішення ззовні сторони знаходять власне взаємовигідне рішення, між ними відбувається конструктивна робота над вирішенням конфлікту.
Тільки поєднання органів державного правосуддя з елементами медіації сприятиме відновленню довіри до судової системи, адже нині серед найважливіших завдань, що стоять перед судовою владою в державі, — здобути довіру громадян, зміцнити авторитет і підвищити свій статус у суспільстві.
Сергій Крамар,
голова господарського суду області