Ще вчора телефонував родичам до Алушти і почув, що у них усе спокійно, а російські блокпости стоять на перевалі дорогою на Сімферополь. Щодо настроїв, то вони та їх сусіди загалом усе сприймають доволі спокійно, хоч ніхто толком не розуміє, чому у Криму з’явився російський спецназ і від кого та чого він береться їх захищати. Ще вчора телефонував родичам до Алушти і почув, що у них усе спокійно, а російські блокпости стоять на перевалі дорогою на Сімферополь. Щодо настроїв, то вони та їх сусіди загалом усе сприймають доволі спокійно, хоч ніхто толком не розуміє, чому у Криму з’явився російський спецназ і від кого та чого він береться їх захищати. З Керчі через знайомих надійшла інформація, що нібито в тамтешньому порту вже з’явилися два великі пороми, на які вантажиться російська військова техніка, та чи відпливає вона додому, чи переправляється в інший бік півострова ніхто там не відає, а настрій у людей загалом препоганий, бо всі враз відчули свою повну незахищеність перед чужинцями зі зброєю. А Путін у ці дні відверто бреше, що то не російський спецназ, а якась міфічна самооборона…
Тож не дивно, що нині вся наша увага прикута насамперед до Криму, де наодинці з агресорами залишилися наші військові, яких блокують окупанти та їх приспішники. А ще з тривогою очікуємо, як непередбачувано можуть розгорнутися тут події, якщо спрацюють підготовлені російськими феесбешниками провокації, зокрема проти кримських татарів, на що, мабуть, Кремль розраховує найбільше. До вчорашнього дня тактика умиротворення агресора у такий дивний спосіб спрацьовувала. Як далі буде — важко судити, адже ми маємо справу, вочевидь, з найпідступнішою у наш час машиною провокацій, яку витворив Кремль, запозичивши собі досвід Гітлера, Сталіна та інших міжнародних провокаторів.
Звідки такі сумні прогнози? Найперше, з власного досвіду, адже довелося бути свідком того, як драматично, буквально з нічого, з примітивної провокації на початку 1992 року розгортались інспіровані російськими спецслужбами та місцевими манкуртами драматичні події у Придністров’ї. Не дай Господь, щоб ми пішли за таким сценарієм, який уже давно написала Москва, чекаючи лише слушної нагоди для його реалізації, яка, на її переконання, саме зараз настала. Нині російською владою забуто всю лицемірну риторику про братній український народ, про російсько-українську єдність, про постулати “русского мира”, натомість перед нами постала у всьому своєму божевіллі та параної імперська почвара, яка здатна на будь-який злочин задля збереження власного панування, яке у Кремлі називають геополітичними, національними інтересами, захистом прав росіян, російськомовних, будь-чим, аби не випустити нас з вами зі своїх імперських пазурів. Кремль навіть не хоче згадати дуже повчальне російське прислів’я, яке твердить, що “насильно мил не будешь”…
Та, як на мене, параноїк Путін разом зі своїми імперськими яструбами не врахував того, що попри нищення нашої державності з допомогою злочинного режиму Януковича, у нас продовжуються Євромайдан та наша революція гідності, які пробудили до життя ще вчора приспані неймовірні потуги української нації. Зрештою, не враховує Кремль, що і цивілізований світ нарешті усвідомлює, з ким має справу в Росії, яка, не сумніваймося, і сама завдяки Україні нині робить свій перший реальний крок до краху залишків посткомуністичної імперії, як би нині не розгорталися події в Криму чи деінде в нашій країні. Хоча для того, аби зупинити агресора, аби “наші воріженьки згинули, як роса на сонці”, нам треба буде ще не раз “положити душу й тіло”…