У нинішній період суспільно-політичних трансформацій для обласної ради звичним форматом роботи стали позачергові сесійні засідання. За таким же принципом була скликана і чергова позачергова 22-а сесія, котра відбулася минулого тижня. Як і попереднє пленарне зібрання, це також проходило під жорстким зовнішнім тиском.
У нинішній період суспільно-політичних трансформацій для обласної ради звичним форматом роботи стали позачергові сесійні засідання. За таким же принципом була скликана і чергова позачергова 22-а сесія, котра відбулася минулого тижня. Як і попереднє пленарне зібрання, це також проходило під жорстким зовнішнім тиском.
Власне, сама ініціатива проведення сесії належала керівним органам хмельницького Євромайдану — раді ГО “Майдан” та Народній раді. Це підтвердив продемонстрований депутатам відеозапис зустрічі одного з їх лідерів Валерія Лескова з головою обласної ради Миколою Дерикотом, де йшлося про вимогу відставки останнього за власним бажанням і скликання для цього пленарного засідання. Натомість Микола Дерикот інформував депутатів, що рішення звільнитися з посади було спричинене погрозами на його адресу і членів сім’ї, за відповідним захистом він навіть був змушений звернутися до правоохоронних органів. І хоча за порядком денним сесійної роботи питання про звільнення голови облради значилося першим, розглядалося воно не одразу.
А розпочалося засідання хвилиною мовчання за загиблими активістами Євромайдану у Києві та Хмельницькому. Участь у цьому взяли численні представники нової суспільної формації та самооборони, які вийшли до президії у традиційних масках та з бейсбольними битами. Відкривши сесію, Микола Дерикот однак категорично відмовився її продовжувати в такому оточенні. Зустрічний ультиматум висунув народний депутат України, голова обласної організації ВО “Свобода” Ігор Сабій: “Ці люди хочуть бачити і слухати, як ми працюємо, вони прагнуть побачити нові обличчя при владі та нові принципи життя”. Жорсткого протистояння вдалось уникнути спільним компромісом: самооборонці відступили від трибуни, але залишилися в сесійній залі. Відтак визначилися й фактичні розпорядники пленарного дійства: Ігор Сабій та командир самооборони Юрій Смаль. Перший закликав дотримуватися регламенту сесійної роботи і засад правопорядку на території області, де “не повинно бути погромів, судів Лінча, самосуду і подальших проявів революційної доцільності”.
Формально головуючи на сесії, Микола Дерикот оприлюднив заяву Василя Ядухи про складання ним повноважень голови облдержадміністрації, вихід з Партії регіонів та розпуск фракції цієї партії. Разом з нею фактично припинила існування і депутатська група “Будуємо Хмельниччину разом!”, з якої вийшли вже 22 особи. На черзі очевидне переформатування складу облради, а поки що вчорашня владна більшість свою участь у пленарній роботі виявляла лише в процесі голосування системою “Віче”. Так, майже одноголосно депутати ухвалили проекти рішень про звільнення з посад головного лікаря обласної стоматологічної поліклініки Романа Свестуна і генерального директора обласного академічного музично-драматичного театру імені М.Старицького Петра Данчука — за власним бажанням. Ось так одночасно завершилася кар’єра обох цих діячів на Хмельниччині, про скандальність якої не-одноразово розповідав “Проскурів”.
Щодо головного фігуранта сесійного дійства депутатське ухвалення таким же швидким не стало — через юридичні формальності процедури, які могли спричинити певні небажані наслідки для ініціаторів зміни керівництва облради. Нинішню привладну поки що меншість не влаштовувало формулювання “звільнення з посади”, реалізація якої потребувала б голосів двох третин депутатського складу, а саме формальної поки що позафракційної більшості регіоналів-відмовників. А тому вчорашня опозиція висунула контрпропозицію: припинити повноваження голови облради, для ухвалення якої досить було б простої більшості голосів. Сам Микола Дерикот відмовлявся від особистої заяви про звільнення, а її відсутність згодом могла спричинити судовий процес з вердиктом на його користь. Цю перспективу виклав колегам голова фракції ВО “Батьківщина” і співголова депутатського об’єднання Народна рада Іван Гладуняк. Негайно відізвався і Майдан гаслом: “Заяву!”. Протиставити щось цьому тиску вчорашні соратники голови ради не змогли чи не захотіли. Колізію мала вирішити оголошена перерва за пропозицією Івана Гладуняка, під час якої представники обох сторін повинні були досягти якоїсь згоди. Вона й відбулася: Микола Дерикот власноруч написав заяву про звільнення з посади “у зв’язку з суспільно-політичною ситуацією” та “з розумінням сприймаючи вимоги людей”. Для юридичного закріплення цього кроку депутатам досить було прийняти заяву “до відома” і проголосувати за це 76 голосами з 87 зареєстрованих карток.
Надалі логічним продовженням позачергової сесії стали вибори нового голови обласної ради — за пропозицією того ж Івана Гладуняка. Він озвучив й ім’я претендента від Народної ради — Івана Гончара (на фото) з фракції ВО “Свобода”. Щодо своєї кандидатури, яку висувала його рідна фракція ВО “Батьківщина”, Іван Гладуняк взяв самовідвід.
Таємне голосування, в процесі якого активісти Майдану заблокували виходи з будівлі обласної ради, щоб депутати не розійшлися і не порушили необхідний кворум, принесло очікуваний результат: за обрання Івана Гончара віддали голоси 71 депутат. До речі, стільки ж отримав свого часу і Микола Дерикот у попередньому форматі облради з провладною більшістю.
Новий очільник представниць- кої гілки влади в області, який практично стає першою керівною особою краю, заявив, що “розуміє покладену на нього подвійну відповідальність і всю її важкість, та всіляко старатиметься для громади”. Ігор Сабій, коментуючи цей вибір Майдану, а попередньо кандидатура Гончара була на ньому проголосована, визнав, що цей крок новообраного голови облради є “свідомим самогубством”, адже припадає на найскладніший період до проведення нових виборів рад усіх рівнів у жовтні цього року і без сформатованої поки що вертикалі виконавчої влади. Проте Іван Гончар, на переконання народного депутата, “довіру людей заслужив і завоював право на цю посаду”. Втім високих слів на свою адресу удостоївся і сам Ігор Сабій — від Івана Гладуняка, на відміну від іншого представника Хмельниччини у Верховній Раді Сергія Лабазюка, який, за його словами, “зрадив інтереси людей”. Він також запропонував запровадити “декомунізацію Хмельницької області”, задля чого здійснити перейменування вулиць і позбутися комуністичних символів. За іншою його пропозицією, з резервного фонду мають бути виділені кошти сім’ям загиблих героїв Майдану та постраждалим активістам.
На завершення пленарного засідання сесія обласної ради звернулася до всіх рад Хмельниччини скликати позачергові сесії, відкликати делеговані повноваження і прийняти на себе координацію правоохоронних і податкових структур та органів виконавчої влади.
Володимир Разуваєв
Фото Миколи ШАФІНСЬКОГО