Подільська Шевченкіана — це процес накопичення загальної мистецької скарбниці і яскраві особистості, які у цю справу внесли дуже вагомий внесок. І цим прославили Поділля на всю Україну. У поезії — це лауреат Національної премії імені Т.Шевченка Павло Гірник, у хоровому мистецтві — заслужений діяч мистецтв України, керівник Хмельницького академічного муніципального хору Ігор Цмур, у композиторстві — народний артист України, керівник державного академічного ансамблю “Козаки Поділля” обласної філармонії Микола Балема, в образотворчості — заслужений художник України Михайло Андрійчук.
Подільська Шевченкіана — це процес накопичення загальної мистецької скарбниці і яскраві особистості, які у цю справу внесли дуже вагомий внесок. І цим прославили Поділля на всю Україну. У поезії — це лауреат Національної премії імені Т.Шевченка Павло Гірник, у хоровому мистецтві — заслужений діяч мистецтв України, керівник Хмельницького академічного муніципального хору Ігор Цмур, у композиторстві — народний артист України, керівник державного академічного ансамблю “Козаки Поділля” обласної філармонії Микола Балема, в образотворчості — заслужений художник України Михайло Андрійчук.
З нагоди 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка в Народному Домі міської “Просвіти” відкрилася персональна виставка графічних і живописних творів Михайла Андрійчука “Тарас Шевченко і Поділля”, центральна експозиція котрої знайомить відвідувачів з періодом життя Кобзаря в нашому краї.
Відомо, що в кінці вересня 1846 року 32-річний художник, випуск-ник Петербурзької академії мистецтв Тарас Шевченко рішенням Київської археографічної комісії був відправлений на Волинь і Поділля із завданням зібрати народні пісні та перекази, відомості про могили й урочища, оглянути, описати старовинні споруди в цих місцевостях. До Кам’янця-Подільського Тарас Шевченко прибув на початку жовтня і працював тут тиждень. За цей час мав зустрічі, які описані у багатьох джерелах: з архієпископом Арсенієм, гімназійним учителем Петром Чуйкевичем, з яким подружився на все життя, з художником Іваном Васьковим, іншими подолянами, подорожував, записував, замальовував.
На жаль, уже в квітні 1847 року Тарас був заарештований за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві, а його подільські записи вилучені й знищені жандармерією. Тож про цей період життя Тараса зберегли відомості насамперед подоляни, скрупульозно зібравши чимало записів і спогадів. Цих сім днів у Кам’янці-Подільському — це сім чудових графічних робіт Михайла Андрійчука.
Впевнена рука майстра, патріарха подільської школи живопису, людини, закоханої у Шевченка все життя, дозволяє безпомилково читати у виставкових сюжетах і трепетне ставлення автора до Тараса, і відчувати печать смутку в їх деталях. Ось Тарас гуляє кам’янецьким ринком, ось він на тлі Проскурова (хоча, може, там і не був), ось розмовляє з архієпископом, ось по-дружньому зустрічається з Чуйкевичем, ось спілкується з подолянами… І над усім цим уже висить печать трагедії: через півроку його, талановитого академічного художника, заарештують і на десять років покарають тяжкою солдатчиною у Казахстані…
Подільська графічна Шевченкіана Михайла Андрійчука — перша на Хмельниччині високомистецька образотворча серія, здійснена нашим сучасником. Документально-художнє осмислення української народності, яку геніальний Шевченко зробив відомою всьому світу, і зворушливе народне оточення поєднались у творах Михайла Андрійчука цільно і дуже природно. І це відзначила, відкриваючи виставкову Шевченкіану, яку доповнюють, до речі, унікальні роботи Михайла Андрійчука з фондів обласного художнього музею, голова товариства “Просвіта” Зоя Діденко, ініціатор виставки.
87-річний Михайло Андрійчук творить власну Шевченкіану все своє свідоме життя. Михайло Омелянович пригадує, як іще хлопчаком (народився на Житомирщині) пробував писати вірші і перші замальовки робив за сюжетами “Кобзаря”, вражений і схвильований долею українців, яких описував, з якими горював Тарас. І такі ж терпеливці-трударі оточували малого Михайлика, селянського сина, з перших днів життя. Чорним крилом перекреслила невдовзі його юність війна, яку пройшов з першого і до останнього дня. Трагічно загинули батьки. Скільки всього пережито!.. І лише любов до творчості і світла його душа зберегли й любов до життя. Закінчив з відзнакою Одеське художнє училище, згодом — Київський художній інститут, навчався в О.Пащенка, В.Касіяна — великих шевченкознавців.
З 1962 року живе і працює в Хмельницькому, тут став зрілим майстром, прийшло й народне визнання. Працює у різних жанрах — живописі, літографії, офорті… Загалом графічні роботи майстра — це зразок жанрової досконалості світового рівня. Його герої — прості трударі, любов до яких, як у Шевченка, — незрадлива і глибокодуховна, а з полотен постають портрети матерів і батьків, дітей, сучасників і предків. Ця спадкоємність вражає філософським осмисленням буття і призначенням людини.
Тому й Шевченкіана митця — це наче його діалог з народними піснями, думами, з героями “Кобзаря” — від козаків-гайдамаків до українок, нескінченні розмови з самим Тарасом. Свою Шевченкіану Михайло Андрійчук робив за публікаціями подільських краєзнавців, які досліджували життя Тараса Шевченка у нашому краї. Це — статі і книги А.Сваричевського, Є.Назаренка, М.Магери та інших, а також робота в архівах та бібліотеках.
Про що мріє нині Михайло Андрійчук? Як сам розповів в інтерв’ю після відкриття виставки, хоче продовжити графічну серію з історії своєї малої батьківщини і створити ряд полотен “Волинська Шевченкіана”: адже до Кам’янця-Подільського Тарас добирався через Житомирщину.
А виставка у Народному Домі “Просвіти”, першими учасниками якої стали вчителі світової літератури навчальних закладів міста, триватиме весь березень. Завітайте!
Тетяна СЛОБОДЯНЮК, член правління міської “Просвіти”
Фото Миколи ШАФІНСЬКОГО