Як і всі ми, уважно слідкую за перебігом цих драматичних подій, шукаючи хоч якоїсь логіки у діях влади, і не знаходжу навіть натяків на те.
… Ці два минулі дні та ніч не покидає тривога, вишукуєш кожну можливість, аби з телевізора, Інтернету побачити та почути те, до чого прикута нині увага всього світу — драматичних і кривавих подій, які з вівторка знову з неймовірним драматизмом розгортаються в Києві та почали детонувати ескалацією політичного протистояння по всій Україні. Влада не хоче чути свій народ, знову спровокувавши насилля тепер уже під виглядом боротьби з екстремізмом, перекладаючи за неї відповідальність на опозицію, радикалів, на кого завгодно, але ніяк не на себе. Наш “межигірський затворник” заговорив різко з позиції сили, поставивши категоричну умову євромайданівцям звільнити столичний Майдан Незалежності та відмовляючись знову йти на переговори, а, по суті, на суспільний діалог з власним народом. Що ж, ще в Писанії сказано, що той, хто посіє вітер, невдовзі пожне бурю…
Як і всі ми, уважно слідкую за перебігом цих драматичних подій, шукаючи хоч якоїсь логіки у діях влади, і не знаходжу навіть натяків на те.
Особливо насторожило вівторкове вечірнє повідомлення з російських медіа, що через годину, десь на 20.00, київський Євромайдан буде “зачищено” силовиками, що вже виглядало з усією очевидністю як синхронний звіт з єдиного центру наступу на протестувальників поки що в українській столиці, а не в Москві, звідки, вочевидь, сюди йдуть відповідні команди. Насторожила вівторкова заява “нашого”, тепер уже в.о. міністра оборони з сумнівним українським громадянством та олігархічними апетитами Павла Лебедєва, який пригрозив протестувальникам після того, як у результаті зіткнень з силовиками і тітушками біля Верховної Ради вони зайняли перший поверх Будинку офіцерів під медичний пункт для надання невідкладної допомоги пораненим, дати команду армії виступити проти них, тобто проти власного народу. Коли в цьому приміщенні в останні два місяці дислокувалися силовики разом з кримінальниками-тітушками, то міністр цього не бачив, а коли там з’явилися перші поранені, то вдався до відвертих погроз… І взагалі весь перебіг подій у вівторок засвідчує, що влада навіть не пробувала зробити бодай вигляд, що дослуховується до принципових вимог Євромайдану, зокрема щодо переформатування узурпованої у 2010-ому Віктором Януковичем влади, який самочинно підім’яв під себе Конституцію України. В цьому переконує насамперед цинічна позиція провладної парламентської більшості, яка на пленарному засіданні у вівторок навіть не збиралася розглядати подібні засадничі для укладу держави питання, провокуючи у свій спосіб протестувальників. Скидається на те, що її ляльководи добре знали про силовий кривавий сценарій, який заздалегідь готувала Банкова саме цього дня. Адже це проглядається вже в самому алгоритмі незаконних дій влади у вівторок аж до введення, по суті, надзвичайного стану в столиці, яка перебуває з вечора вівторка у блокадному режимі для приїжджих. Зрештою, не менш цинічно готувалися до цього дня і самі силовики, які, видно, сподівалися, що поріділі лави євромайданівців, які підходили до парламенту, для них не будуть суттєвою перепоною у “зачистці” центру столиці, знову не погребувавши партнерством з кримінальними проплаченими угрупованнями тітушок, які того дня та ночі у столиці виконували найбрудніші та наймерзенніші замовлення влади, зрозуміло, під звичним уже прикриттям міліції та її карального “авангарду” беркутівців.
Чому констатую, що лави протестувальників того дня були не настільки масовими навколо парламенту? Думаю, тут негативно на самій мобілізаційній атмосфері Євромайдану позначився період так званого перемир’я, який опозиція сприйняла з усією відповідальністю як реальний крок для подальшого розв’язання політичної кризи в країні. Ці її дії якраз на столичному Майдані навіть викликали обурення частини протестувальників, які не вірили, що влада насправді піде на залагодження кризи в країні мирним шляхом, в чому вони не помилилися, хоча ніхто з лідерів опозиції також не мав таких ілюзій. Проте, як засвідчила атмосфера недільного віча на столичному Євромайдані, цей фактор вніс певну диструкцію щодо масової мобілізації Євромайдану на мирний похід у вівторок до стін парламенту. Про це не могли не знати сценаристи силового розгону Майдану від влади, які, здавалося б, передбачили все для його реалізації вже у вівторок, не врахувавши лишень сили духу євромайданівців, які, у буквальному розумінні, стікаючи кров’ю, витримали безпрецедентний за своєю жорстокістю наступ озброєної до зубів репресивної машини влади, яка задіяла проти мирних громадян та самотужки оснащених сил самооборони Євромайдану увесь свій арсенал бойових навиків, не гребуючи підтримкою кримінальних угруповань тітушок та провокаторів. Ми досі не знаємо, скільки насправді загинуло євромайданівців того дня та ночі на середу, скільки мирних людей поранено, адже число підступно вбитих, за попередніми даними, сягає вже більше двох десятків жертв, а поранених налічуються сотні…
На фоні цих драматичних подій уже як насмішка сприймаються результати понеділкових переговорів Арсенія Яценюка та Віталія Кличка з канцлером Німеччини Ангелою Меркель, як і той факт, що Віктор Янукович, заховавшись у Межигір’ї, відверто ігнорував у ці напружені години телефонні дзвінки провідних політиків Європи й, по суті, вказав на двері лідерам опозиції. Заговоривши лише мовою ультиматумів з ними, він не усвідомлює й досі, що відверто і цинічно знущається з власного народу, оголосивши всіх свідомих українських громадян екстремістами.
Той факт, що вже нині у ряді областей українці вдалися до крайніх заходів захисту своїх конституційних прав, що знову повертають під свій контроль різні державні установи, лише засвідчує ту напругу подій, свідками та учасниками яких ми нині є. Адже маємо врешті-решт усвідомлювати, що у цьому протистоянні з владою та в репресивними силами йдеться про долю власної державності, бо добре бачимо, що керуються владці аж ніяк не національними інтересами і, що найгірше, діють за сценарієм, розробленим проти нас з вами за межами нашої країни. Це добре усвідомлюють ті, хто стоїть на столичному Євромайдані, це повинні розуміти всі ми! Тож якщо Віктор Янукович зі своєю командою таки взявся виконувати цю домашню криваву заготовку Кремля для України, то це аж ніяк не означає, що ми будемо діяти за цим згубним для нашої держави сценарієм.
А поки що будемо і далі з тривогою слідкувати за перебігом подій у Києві, хвилюватися за своїх близьких, рідних та знайомих, які живуть там або опинилися за покликом власного сумління у вирі цих драматичних випробувань для нашого народу…
Богдан ТЕЛЕНЬКО