Іра Маланюк, як і її троюрідний брат Мирослав Скорик, була внучатою племінницею всесвітньо відомої оперної співачки Соломії Крушельницької.
До 95-річчя від дня народження оперної
і камерної співачки Іри Маланюк
Іра Маланюк, як і її троюрідний брат Мирослав Скорик, була внучатою племінницею всесвітньо відомої оперної співачки Соломії Крушельницької.
Вона майже повторила тріумфальний творчий шлях своєї легендарної тітки — стала всесвітньо відомою оперною і камерною співачкою. Першою з українських оперних співаків виступила у Байройті майже в усіх операх Вагнера. Була солісткою оперних сцен Австрії, Швейцарії, Німеччини. Гастролювала Європою, США та Канадою.
Пік її творчого злету припав на 50-ті роки минулого століття. Її творча палітра, об’ємна і колористична, активна діяльність гідні Книги рекордів Гіннеса. Адже за один сезон вона могла виконувати до 15 і більше оперних партій на різних сценах Європи та ще й виступати в ораторіях, кантатах, збірних концертах.
Іра Маланюк володіла дуже індивідуалізованим голосом, багатим динамічними відтінками зі знаменитою зміною регістрів. Була артисткою емоційною, кароокою красунею з витонченою фігурою. Її повний, насичений тембральними барвами квітучий голос був здатен до глибокого драматичного вираження. До того ж мав якийсь особливий інтимний тембр, що хвилював публіку.
І скрізь вона була різною: “То чутливою й одухотвореною Бренгеною в “Тристані й Ізольді” Вагнера, яка переживає фатальну трагедію закоханої пари і прагне відвернути зло; то неповторною Амнеріс з нервозним нуртом почуттів і збудження в “Аїді” Верді; то майстерною грою наближає свою богиню Фріку у вагнерівській “Валькірії” до людського жіночого світу, до домашньої шлюбної сфери, то робить її бойовою і водночас вразливою у почуттях; то витворює чарівну Венеру, яка своєю красою освітлює темряву в “Тангойзері”. У виконанні артистки це сповнена достойного еротизму “велика дама” в горі богині”, — писала віденська газета “Osterreichische neue Tageszeitung”.
Мюнхенська преса відзначала надзвичайну витримку нашої землячки і подиву гідний її талант перевтілення, коли кожного фестивального дня вона виконувала різні ролі: вагнерівську Магдалену в “Нюрнберзьких мейстерзінгерах”, моцартівську Дерибеллу в “Так чинять усі”, Корнелію в “Юлії Цезарі” Генделя, Дріаду в “Аріадні на Наксосі” Штрауса та інших.
Паралельно з Мюнхенським фестивалем Маланюк виконувала у Віденській державній опері партії Джульєтти в “Оповіданнях Гофмана” Оффенбаха та Фріки у “Золоті Рейну” Вагнера. Австрійців співачка зачарувала “імпозантно демонічною грою”.
Зовсім в іншому амплуа — комедійному — постала наша землячка в ролі Нансі в опері “Марта” Фльотова, зібравши за спів та гру найвищі похвали в пресі. Як писала “Bild Telegraf” у 1957 році, “Іра Маланюк втілює Нансі дотепно і пристосовує свій гарний, технічно вишколений і зразково поставлений голос у наймузикальніший спосіб до масштабів комічної опери”.
У той театральний сезон (1957) Іра Маланюк створила об’ємну портретну галерею оперних персонажів, таких різних і часом контрастних.
А вже в листопаді того ж року Іра Маланюк виступала у Берліні в “Реквіємі” Гіндеміта і була гідною партнеркою знаменитого камерного співака Дітріха Фішера-Діскау. Як відзначала німецька газета “Der Tagesspiegel” “…її спокійно ведений, темно забарвлений альт яскраво дистанціонувався від афекту”. 
Всі тогочасні газети відзначали красу і виразність голосу Іри Маланюк, хоча і називали його то меццо, то сопрано. І це не було помилкою при неймовірних можливостях її голосу, обширного за звуковим діапазоном — від меццо до сопрано.
У тому ж листопаді Іра Маланюк бере участь у паризьких концертах як одна з солісток у “Пульчинеллі” Стравінського під керуванням Пауля Захера. Ось як відгукнувся на її спів Геральд Кауфман: “Альт Іри Маланюк був на чотири класи вище від інших солістів. Цей знаменито вишколений голос належить найкращій співачці у міжнародному сузір’ї; тут захоплююча творча сила, бо відомо, якої інтенсивності і водночас точності вимагала підготовка в опануванні такої партії… Сьогодні вона є, безсумнівно, світовою величиною…”.
З ораторійних виконань співачки того сезону варто назвати її участь у прем’єрі ораторії тоді молодого композитора Франца Шмідта “Книга з сімома печатями” під час Зальцбурзького фестивалю.
Важко процитувати всі рецензії на її виступи в Італії, Франції, Швейцарії, Австрії, де її ставили в один рівень з найвизначнішими виконавцями світового масштабу.
Протягом 37 років сценічного життя (1939 — Львівський оперний театр (початок кар’єри) — 1976 Віденський оперний театр) Іра Маланюк дивувала і зачаровувала слухачів, підносила їх до духовних висот, поринала з ними у глибини людських трагедій, вселяла віру в добро, розум і вищу справедливість.
Оперна творчість Іри Маланюк, зафіксована в 32 платівках і дисках, стала надбанням світової культури. Вона і нині вражає щедрою і різнобічною обдарованістю, добротою, могутнім інтелектом. Її багатогранне творче життя подиву гідне!
Микола Кульбовський
На фото: Іра Маланюк у ролі Аделаїди в Мюнхені; співачка вперше у ролі Керубіно у Ґраці поряд з Марією Чеботарі