На жаль, з об’єктивних причин не зміг взяти участі у пленарному засіданні минулої сесії міської ради, коли розглядалося питання місцевої ініціативи щодо парковки на привокзальній площі. Особисто не був її ініціатором, але коли ознайомився з ухваленим рішенням, особливостями його обговорення, вирішив викласти власну думку щодо цього.
На жаль, з об’єктивних причин не зміг взяти участі у пленарному засіданні минулої сесії міської ради, коли розглядалося питання місцевої ініціативи щодо парковки на привокзальній площі. Особисто не був її ініціатором, але коли ознайомився з ухваленим рішенням, особливостями його обговорення, вирішив викласти власну думку щодо цього.
Переконаний, що мета створення організованої парковки на привокзальній площі була слушною і логічною, але звинувачувати у чомусь підприємців, які її реалізували, не варто. Інша річ, що будь-яка ініціатива має вкладатись у певну систему, отож не повинна створювати якісь незручності. Те, що організація паркування автотранспорту в місті потребує системного підходу, було зрозумілим ще з часів формування Генерального плану забудови Хмельницького останнього радянського періоду. На початку 80-х років минулого століття у місті нараховувалося лише 5000 автомашин, але загострення проблеми паркування передбачалося вже тоді. Для її вирішення було запроектоване будівництво великих багатоповерхових паркінгів. Перший з них з автостоянкою на даху був збудований на Львівському шосе, а другий мав з’явитися на території центрального продовольчого ринку. На превеликий жаль, власники ринку вимоги Генплану щодо цього проігнорували і пішли найпростішим шляхом: практично перекрили “дикими” автостоянками прилеглі вулиці. Прикро, що міська влада, попередня і нинішня, лише мовчки спостерігає за цим безладдям, не реагуючи на звернення людей, громадських організацій та окремих представників депутатського корпусу.
Між тим є вдалий досвід окремих міст України і наших сусідів — Білорусі та Росії, зокрема у Мінську й Москві, де проблема вуличного паркування доволі успішно та системно вирішується. Але без будівництва великих паркінгів транспортного колапсу в нашому місті не уникнути, враховуючи, що кількість автомашин наближається до цифри 100 тисяч і надалі лише зростатиме.
За власної ініціативи, свого часу зробив спробу залучити відповідальних осіб міськвиконкому вивчити досвід організації парковки і паркінгів у Будапешті та Відні, де ця справа реалізована як зразок для всієї Європи. Нашу делегацію у столиці Угорщини сприйняли належним чином, забезпечили ознайомлення з усіма необхідними матеріалами та об’єктами, порадами фахівців. Більше того, угорські спеціалісти згодом приїхали до нас, вивчили ситуацію в місті й підготували ескізні проекти будівництва двох багатоповерхових паркінгів під привокзальною площею та майданом Незалежності, котрі багато в чому вирішили б проблему паркування в центральній частині міста. Але до практичної реалізації цих проектів справа не дійшла за звичної аргументації нашої влади: немає коштів. Утім варто пам’ятати, що коштів ніколи не вистачає, а відкладання цієї справи чимдалі її лише ускладнює та здорожчує.
Натомість питання зручнішої парковки на привокзальній площі має й інший важливий аспект — історичний, який стосується залізниці у місті як історичної пам’ятки. Колись Хмельницький був невеличким містечком, де залізничний вокзал мав неабияке значення для мешканців. Про це у своїй повісті “Поєдинок” розповів світові тодішній артилерійський поручик Олександр Купрін, який упродовж чотирьох років проходив військову службу у гарнізоні Проскурова. “Единственным местом для отдыха в Проскурове служил вокзал, на котором к курсировавшему один раз в неделю поезду Москва-Вена собиралась вся знать, чтобы отдохнуть, повеселиться, поиграть в карты”. До речі, фаетони, ландо, брички проскурівської еліти заповнювали привокзальну площу безкоштовно, а ось для зустрічі віденського поїзда на пероні треба було заплатити.
Історичне значення вокзалу, його унікальної архітектури вдалося зберегти під час реконструкції вже у наш час, коли залишили старий купoл його будівлі. Майже у первісному вигляді залишається залізничне депо у Гречанах — теж історична пам’ятка, є й старовинний вагон дореволюційних часів. Чим не можливість організовувати екскурсії для школярів, усіх зацікавлених, знайомлячи з історією нашого міста: з чого воно починалося, як розбудовувалося і зростало?
У проблемі паркування, зокрема на привокзальній площі, проглядається ще один важливий аспект: участь громади міста у питаннях його забудови і розбудови, культурного розвитку. Щоби влада, приймаючи рішення щодо цього, завжди прислухалася до думки громадськості та її враховувала, представляючи та захищаючи насамперед її інтереси, а не орієнтувалася на чиїсь “особисті замовлення”. Тоді не буде нинішніх проблем з “керованим хаосом” навколо продовольчого ринку та інших місць паркування автотранспорту.
Іван Бухал, депутат міської ради, голова асоціації громадських об’єднань “Народна сила”
Фото Миколи ШАФІНСЬКОГО