Минулий недільний день 22 грудня на столичному Євромайдані був знаковим з багатьох міркувань. Найперше, через те, що мав знову підтвердити своєю масовістю послідовність намірів його учасників продовжити свою мирну всенародну акцію спротиву згортанню євроінтеграційного руху України, яку продемонструвала її нинішня влада. Зрозуміло, що з 1 грудня у Києві та по всій Україні ці мирні протести наповнені ще й прагненням усіх нас відстояти власну гідність проти сваволі влади, яка вдалася до кривавого розгону мирної маніфестації у столиці 30 листопада, проте демократичний зміст у відстоюванні власних конституційних прав, що співзвучні з євроінтеграційними прагненнями, у цьому всеукраїнському русі є засадничим.
Минулий недільний день 22 грудня на столичному Євромайдані був знаковим з багатьох міркувань. Найперше, через те, що мав знову підтвердити своєю масовістю послідовність намірів його учасників продовжити свою мирну всенародну акцію спротиву згортанню євроінтеграційного руху України, яку продемонструвала її нинішня влада. Зрозуміло, що з 1 грудня у Києві та по всій Україні ці мирні протести наповнені ще й прагненням усіх нас відстояти власну гідність проти сваволі влади, яка вдалася до кривавого розгону мирної маніфестації у столиці 30 листопада, проте демократичний зміст у відстоюванні власних конституційних прав, що співзвучні з євроінтеграційними прагненнями, у цьому всеукраїнському русі є засадничим.
А щодо масовості цього віча, яке обрало собі назву “Одна країна — один Майдан”, то воно також не розчарувало. І тут слід віддати належне жителям столиці, які підтримали своєю масовістю численні делегації з різних куточків країни. На початок віча Майдан Незалежності, Хрещатик, прилеглі вулиці знову були вщент заповнені небайдужими до долі власної держави громадянами, хоча зізнаюся, що на початок одинадцятої у декого з нас з цього приводу виникали сумніви.
Зазначу, що за останні дні столичний Євромайдан навіть став святковіше виглядати, чому сприяла поява ялинки біля приміщення Київради, яку якраз почали облаштовувати, та нові прикраси ялинки на самому Майдані, де альпіністи встановили на вершку тризуб. Побільшало тут, особливо в неділю, дітей з батьками, адже малеча жваво реагує на піднесену атмосферу, що панує тут скрізь, на розмаїття новорічної та різдвяної атрибутики й прикрас. Щоправда, ще чіткіше працює охорона барикад та пропускних коридорів біля них, адже їх захисники дають собі звіт у тому, що чутки про силову зачистку столичного Євромайдану під час святкових днів цілком реальні, адже у Києві нині зосереджено понад 12 тисяч тільки працівників відповідних спецпідрозділів. Зрештою, інформація про провокації проти активістів-євромайданівців з різних регіонів лише підтверджує нагнітання владою ескалації навколо Майдану. І навіть той факт, що у вихідні спішно почали згортати провладний антимайдан, за висновками деяких джерел, засвідчує, що влада готується знову до силових дій, ніяк не усвідомлюючи, що подібний сценарій може викликати ще гострішу зворотну реакцію українського суспільства, яке вже пройшло свою межу неповернення.
Свідчили про це тут і гарячі дискусії перед початком віча навколо інформації з місць, оцінки єромайданівців, а ними ставали автоматично всі, хто тут був чи прийшов, виступу-звіту генпрокурора Віктора Пшонки у парламенті з його викривленою оцінкою подій 30 листопада та 1 грудня. І зрозуміло, темою номер один залишаються тут розмови про непрозорі домовленості Віктора Януковича з Володимиром Путіним у Москві, які піддавалися нищівній критиці, так би мовити, різних ауди- торій Євромайдану, де червоною ниткою йшлося про підступи Кремля та відверту здачу національних інтересів Віктором Януковичем заради утримання при владі та дерибану цих російських кредитів його “сім’єю”. Ще одна тема дискусій — пожежа на борщагівському сільськогосподарському оптовому “Ринку Столичному”, що сталася у суботу, в якій не обійшлося без жертв. За різними джерелами, ринок також належав нині членам команди чинного глави країни. А ще приємно тут знову було бачити багатьох хмельничан, уже знайомих з різних областей України, які вважають своїм обов’язком бути у такі, як у неділю, дні в столиці.
Оголошений на неділю “Марш нашої сили” справді продемонстрував велику силу волі української демократичної спільноти продовжити свій мирний спротив, який цього символічного дня зимового сонце-стояння та вшанування всіма християнами матері Богородиці Анни, пройшов у форматі Всенародного віча “Одна країна — один Майдан”, яке зібрало декілька сотень тисяч маніфестантів, кількість яких різні джерела обчислювали понад півмільйонною чисельністю. Офіційна, так би мовити, частина самого віча тривала практично дві години й основним її меседжем-посланням стане оголошення, задеклароване Арсенієм Яценюком та Олегом Тягнибоком, про створення на цьому Євромайдані народного об’єднання “Майдан”, хоча не можна не відзначити зростаючий вплив на учасників віча насамперед виступів Петра Порошенка та Віталія Кличка. Наприкінці віча координатор комітету національного спротиву Олександр Турчинов ознайомить його учасників зі зверненням уже ради НО “Майдан”, в яку увійдуть відомі політики, громадські діячі, представники студентського руху, інтелігенції. Оголосить список і в кількох співголів об’єднання, серед яких буде президент Києво-Могилянки Сергій Квіт, співачка Руслана Лижичко (яка вже відкликала свою кандидатуру), лідери опозиції Віталій Кличко, Олег Тягнибок, Арсеній Яценюк, політв’язень Юлія Тимошенко та лідер громадського руху “Третя республіка” Юрій Луценко. І за раду, двері до якої не будуть зачинені, як наголосять спікери акції, і за склад співголів новоствореного об’єднання проголосують учасники віча. Щоправда, нині важко уявити наскільки дієвими будуть дії та перші організаційні кроки нового об’єднання, адже, за задумом його організаторів, воно повинне перетворитись у масову організацію, дійшовши до кожного куточка країни. Проте безсумнівним є конструктив у такій дії з огляду на переважну позапартійність учасників Всеукраїнського Євромайдану. Хотілося б, щоб, принаймні, ця ідея не була дискредитована, як свого часу це сталося з “Нашою Україною”, а ще більше не хотілося, щоб подібне об’єднання перетворилося в місце конкурентної боротьби на майбутніх президентських виборах, що час від часу вже вчувається зі сцени столичного Євромайдану…
І все ж найбільш обнадійливим в атмосфері Євромайдану у Києві є його нехай нині і дещо святкова, проте зосереджена на дію тональність. Недарма спікери віча вже з понеділка беруться до “партизанських рейдів” з пікетування Генпрокуратури, інших держустанов у столиці. Загалом, євромайданівці налаштовані стояти тут до перемоги, от тільки лідери цієї всеукраїнської акції у кінцевому рахунку її ще не надто чітко сформулювали, тож, можливо, їм у цьому допоможе задеклароване ними святкування тут Нового року та Різдва Христового? Що ж ще час для цього є і в них, і у влади, яка робить вигляд, що в країні нічого не відбувається. Та для мене особливо обнадійливим було побачити тут, як бережно євромайданівці оберігають у своїх наметах Вифлеємський вогонь, який сюди привезли в суботу юні пластуни, передававши його євромайданівцям після спільної молитви за Україну…
Богдан Теленько
Фото www.unian.ua
На фото: Вифлеємський вогонь на Євромайдані