У ці дні на слуху домовленості Президента України в Москві 17 грудня, яким дають різку оцінку опозиція, експертне середовище, зокрема, тієї ж Європи й зрозуміло, як свою перемогу подає в середині країни чинна влада. Звичайно, поки ми не проаналізуємо первинного змісту всіх 14 документів, які з усіма ознаками візантійщини підписав у Кремлі Віктор Янукович, мабуть, ще рано говорити, наскільки він поступився Росії українським суверенітетом. Очевидним у пожвавленні діалогу офіційного Києва з Москвою є той факт, що його раптово стимулював Всеукраїнський Євромайдан, хоча викликає закономірні питання те, чому Кремль так швидко відступив від своїх вчорашніх позицій, найперше, у газових питаннях і звідки так швидко взявся у міждержавному українсько-російському діалозі цілий пакет домовленостей, про які українська спільнота, по суті, нічого досі не чула?
У ці дні на слуху домовленості Президента України в Москві 17 грудня, яким дають різку оцінку опозиція, експертне середовище, зокрема, тієї ж Європи й зрозуміло, як свою перемогу подає в середині країни чинна влада. Звичайно, поки ми не проаналізуємо первинного змісту всіх 14 документів, які з усіма ознаками візантійщини підписав у Кремлі Віктор Янукович, мабуть, ще рано говорити, наскільки він поступився Росії українським суверенітетом. Очевидним у пожвавленні діалогу офіційного Києва з Москвою є той факт, що його раптово стимулював Всеукраїнський Євромайдан, хоча викликає закономірні питання те, чому Кремль так швидко відступив від своїх вчорашніх позицій, найперше, у газових питаннях і звідки так швидко взявся у міждержавному українсько-російському діалозі цілий пакет домовленостей, про які українська спільнота, по суті, нічого досі не чула?
Погодьтеся, дуже дивним виглядає той факт, що тільки на четвертому році незмінних колінопреклонних прохань Києва Кремль раптом погоджується знизити для нас на третину ціну за російський газ, додаючи зі своїх щедрот ще й 15-мільярдний кредит у цінні українські папери, тобто у нашу з вами загальнодержавну власність. Звичайно ж, ці данайські подарунки Москви, як на мене, стануть серйозним фінансовим бонусом для чинної влади на найближчий рік і спроможні створити у неї ілюзію безроздільного контролю над ситуацією в країні, що може штовхнути її на силовий варіант розв’язання гострої суспільно-політичної кризи в Україні, якщо взяти до уваги ще й той варіант, що у Брюсселі своїми євроінтеграційними запевненнями українська влада могла здійснювати спецоперацію відволікання уваги власного суспільства від справжніх своїх намірів…
Ці наміри нині проглядаються, насамперед, у подальших спробах Віктора Януковича та його команди приборкати у будь-який спосіб всенародний спротив політиці подальшої олігархізації влади в країні, наступним етапом якої може стати спроба встановлення диктаторського її укладу, який практично вже був би сформованим, якби не вибух Всеукраїнського Євромайдану. Це абсолютно згубний і для влади, і для нашої країни шлях, проте ми маємо безліч історичних прикладів того, як лідери подібних владних утворень на останніх етапах свого правління вдавалися до насильницьких дій.
На щастя, у Віктора Януковича ще залишаються варіанти для мирного розв’язання кризи в країні, проте тактика, яку нині обрала влада, мені особисто не вселяє оптимізму. Найгірше тут те, що лідер чинної влади не усвідомлює, що в такий спосіб його “зливають” ляльководи з Кремля, які також розуміють, що він вже неспроможний, як раніше, зберігати контроль над усією країною. Не дивно, що в Москві нині всерйоз розглядають варіанти відторгнення, скажімо, Криму від України, вкидаючи ці ідеї в масову, і не лише російську, свідомість.
Звичайно ж, говоримо про найпесимістичніші сценарії розвитку подій, сподіваючись на краще, хоч реалії нинішньої ситуації в країні ближчі якраз до песимістичних прогнозів. Досить тут згадати про перебіг довиборів до парламенту на проблемних округах, де відбувалися тотальні фальсифікації, підкуп виборців, щоб переконатися, що без перезавантаження, принаймні виборчого законодавства, не вдасться переформатувати той же парламент й усю представницьку гілку влади. Знову ж таки звичні провокації влади зі збираннями проплачених або заляканих антимайданівців, хоч і нічого їй уже не дають, але наводять також на невтішні прогнози. Тож нашому Всеукраїнському Майдану, як на мене, залишається одне завдання на порядку денному: не втрачати пильності й не допустити реваншу владного самовладдя і, дивишся, Віктор Янукович стане першим лідером, який вискочить з диктаторської матриці. А ми всі разом продемонструємо світові зразок мирного виходу з таки справді цивілізаційної кризи…