Якраз цей вислів і можна вважати лейтмотивом концерту-реквієму до Дня пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років, який минулої п’ятниці відбувся у міському Будинку культури.
Якраз цей вислів і можна вважати лейтмотивом концерту-реквієму до Дня пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років, який минулої п’ятниці відбувся у міському Будинку культури.
Слід віддати належне режисеру-постановнику цього меморіального концертного дійства Івану Рожку: він таки зумів у, здавалося б, доволі лаконічних образах його сценографії донести драматизм і трагедію подій Геноциду, який лютував у ті страшні роки в Україні та на нашій Хмельниччині. Ведучі, які чергувалися на сцені, постійно зачитували витяги з офіційних компартійних документів, які показували увесь цинізм сталінського режиму у розправі над Україною. Дуже символічними були два виходи у першій частині концерту-реквієму хлопчика у вишиванці з читанням “Отченашу” та запаленням свічі пам’яті.
Логічною складовою цього дійства стане і концертне виконання літургії за жертвами Голодомору нашого муніципального академічного камерного хору під керівництвом Ігоря Цмура. То також було неабиякою композиційною знахідкою цього меморіального концерту, що не залишила байдужими нікого з глядачів, котрі того вечора справді перетворились у співучасників того незабутнього реквієму…
Наш кор.