Сучасний український пісенний простір величезний, але, на жаль, переважають пісні без українського коріння, з запозиченою західною манерою. А як гарно звучать рідні поезії й музика! Одним зі справжніх українських виконавців є соліст обласної філармонії, заслужений артист України Микола Довгальов (на фото).
Сучасний український пісенний простір величезний, але, на жаль, переважають пісні без українського коріння, з запозиченою західною манерою. А як гарно звучать рідні поезії й музика! Одним зі справжніх українських виконавців є соліст обласної філармонії, заслужений артист України Микола Довгальов (на фото).
Подарунком не лише хмельницькій публіці став випуск його нового диска “Повій, вітре, на Вкраїну”. Пісенна збірка вийшла з нагоди відзначення 75-ї річниці заснування обласної філармонії, зібравши тексти, музику кращих поетів та композиторів України.
Неповторним вокалом Микола Довгальов увіковічнив вітчизняну класику. Не кожен з відомих співаків береться за пісні на тексти Тараса Шевченка, легендарної сучасниці Ліни Костенко, а Довгальову це вдається.
Кожному, хто завітав на презентаційний концерт пана Миколи, що відбувся у філармонії минулої неділі, не довелося прислухатися до пісні, гарні слово і музика звучали лунко, бадьоро, лірично.
Все геніальне просто, так і Микола Довгальов, просто оспівуючи красу української природи, як у піснях “Ой, там, на тім вигоні”, “Ясени”, показав, що означає патріотизм. У них розповів українську історію. Тут на допомогу солісту прийшли талановиті земляки — пісню з нового диска “Козаки” написали поет Михайло Войнаренко та композитор Іван Пустовий.
Особлива у Миколи Довгальова і лірична пісня. Як дзвін джерела, його мелодійні оспівування дівочої, жіночої краси у безсмертних пісенних творах “Очі волошкові”, “Ой, ти, дівчино, з горіха зерня” на слова Івана Франка, за фольклорними українськими мотивами тощо. Коли проникливо співає Микола Довгальов про кохання, здається, нема вищого, ніж пісня.
Тепло і тужно водночас стає, коли оспівує він українське село. В одному з творів заслужений артист України згадує стару криницю, популярного колись у селі журавля. Полетіли пташки у вирій, а він зостався. Той журавель з найсолодшою джерельною водою — символ усього справжнього, рідного, яке продовжує у “Повій, вітре, на Вкраїну” співак.
Враження від пісень примножило доповнення концертної програми влучним відеорядом з уривками кіно (транслювалися кадри сучасної кінострічки “Тарас Бульба”), добіркою картин відомих художників, з яких аж сліпить очі краса України, візерунками народної вишивки.
Вистачало у Миколи Довгальова і лірики, і бадьорих ритмів, під які розгорівся на сцені танець у виконанні козаків з ансамблю Хмельницького національного університету “Юність Поділля”.
Оскільки базується новий альбом на Шевченкових заповітах, то співак і свого научав, і чужого не цурався. Порадувала всіх його інтерпретація світового хіта “Бесаме Мучо”, композицію доповнило соло на саксофоні Михайла Броварного.
У квітнику пісень пана Миколи вистачає і диких квітів, і вишуканих троянд. Їх аромати-мелодію, сподіваємось, далеко рознесе той вітер, про який ідеться у назві збірки.
Як і випуску попереднього свого альбому “Два кольори”, який вийшов у 2000 році за сприяння міського голови, завдячує Микола Довгальов і своїм друзям, поетам, музикантам, колегам з філармонії. Багатьом з них вокаліст присвятив пісні з презентованого альбому.
Ірина САЛІЙ