Сергій Мандзій, депутат міської ради, голова ГО “Хмельницька платформа”:
— Дуже складне питання, на яке легко відповісти у молодому віці на емоціях, не маючи достатнього життєвого досвіду. З одного боку, наша країна має належний економічний і науковий потенціал, величезні природні ресурси, щоб самостійно визначати й будувати своє майбутнє. З іншого боку, всі роки незалежності доводять, що будь-які зміни державного керівництва ситуацію не покращують. Невже нам варто повернутися до історичної практики наймання для себе поводирів? Але ж ми будуємо свою незалежну державу! Відтак для чого кудись вступати? Що Євросоюз, що Митний союз — всюди станемо заручниками чиїхось чужих інтересів з втратою власного суверенітету. Нам наводять як успішний приклад Польщу, але вона вступала в ЄС у зовсім інші часи, ніж зараз, тому й встигла отримати звідти багато інвестицій. А що отримали Болгарія, Румунія, Греція? Ми вже маємо сумний досвід швидкого вступу до Світової організації торгівлі. Отож доцільніше зачекати і подивитися на процеси, котрі тривають у світі, зокрема у Євросоюзі. Таке враження, що наше керівництво приймає це доленосне рішення, не питаючи власного народу.
Сергій Мандзій, депутат міської ради, голова ГО “Хмельницька платформа”:
— Дуже складне питання, на яке легко відповісти у молодому віці на емоціях, не маючи достатнього життєвого досвіду. З одного боку, наша країна має належний економічний і науковий потенціал, величезні природні ресурси, щоб самостійно визначати й будувати своє майбутнє. З іншого боку, всі роки незалежності доводять, що будь-які зміни державного керівництва ситуацію не покращують. Невже нам варто повернутися до історичної практики наймання для себе поводирів? Але ж ми будуємо свою незалежну державу! Відтак для чого кудись вступати? Що Євросоюз, що Митний союз — всюди станемо заручниками чиїхось чужих інтересів з втратою власного суверенітету. Нам наводять як успішний приклад Польщу, але вона вступала в ЄС у зовсім інші часи, ніж зараз, тому й встигла отримати звідти багато інвестицій. А що отримали Болгарія, Румунія, Греція? Ми вже маємо сумний досвід швидкого вступу до Світової організації торгівлі. Отож доцільніше зачекати і подивитися на процеси, котрі тривають у світі, зокрема у Євросоюзі. Таке враження, що наше керівництво приймає це доленосне рішення, не питаючи власного народу.
Степан Кушнір, голова правління ГО “Хмельницький молодіжний клуб розвитку”:
— Українцям слід розуміти Європу не тільки в географічній площині, а й щодо системи цінностей. Той, хто хоч раз побував у країнах ЄС, скаже, що Україна значно відрізняється, починаючи з моменту перетину кордону, — дороги там ідеальні. Але суть не в дорогах, а в ставленні людей до них. Вони чисті. І не тому, що їх прибирають, а тому, що там не смітять! І це лише єдиний приклад з тих, які можна навести для порівняння. Підписання Угоди про асоціацію з ЄС дасть змогу створити суспільство з новими ціннісними орієнтирами у свідомості людей.
Зоя Діденко, голова міського товариства української мови ім. Т.Шевченка “Просвіта”:
— Україна у своїй історії вже була у різних союзах, під чиєюсь владою, але переконливо довела, що її народ був і залишається самодостатнім. Треба шанувати себе і своїх сусідів, але завжди пам’ятати, що живемо на власній землі, у своїй хаті. Дивує, що наші можновладці забувають, що українці — нація християнська, православна, висококультурна і духовна. А це нині бракує Євросоюзу, де навіть уже костьоли приватизовуються і перетворюються на офіси та сумнівні розважальні заклади, не кажучи вже про одностатеві шлюби та інші “досягнення” вільного суспільства. Натомість можновладці мають з засторогою дивитися на всі боки, бачити силу та можливості власного народу й довіряти йому, щоб утворити квітучу й незалежну державу. Історія переконливо свідчить, що всі союзи, якими вони б не були, рано чи пізно обов’язково розпадаються, Євросоюз не є винятком. Отож, що робитимемо, коли опинимося біля розбитого корита?
В’ячеслав Нагнибіда, директор ГО “Подільський простір”:
— Зазвичай, коли ми говоримо про Євросоюз та Митний союз, то виходимо з того, що любимо Європу, але не любимо Росію, пам’ятаючи радянські часи. Тому на емоційному рівні для багатьох українців природною виглядає євроінтеграція. Але мало хто дійсно прораховує економічну складову цього питання, залежність одних держав від інших, тому керуватись одними емоціями абсурдно. І щоб визначити вектор розвитку України, потрібно мати такі знання, які є не в кожного.
Як громадянин та прихильник гарного життя, я б хотів бачити Україну в Європі, але це не означає, що на початку цей союз буде вигідний нам економічно.
Валерій Заганяч, виконавчий директор Хмельницького союзу промисловців і підприємців (ХСПП):
— Це надзвичайно складне питання, воно надто заполітизоване, хоча й найактуальніше на сьогодні. Підписання цієї Угоди, судячи з усього, означатиме розірвання нинішніх економічних зв’язків з Росією для більшості вітчизняних промислових підприємств, які на 70-80% орієнтовані на її ринки. На Хмельниччині у багатьох підприємців уже виникають серйозні проблеми щодо цього, є реальна перспектива навіть закриття для декого. Але іншого вибору, як євроінтеграція, для України немає, колишня політика багатовекторності себе вичерпала, нам треба розвиватися, щоб наші люди нарешті стали заможними та соціально захищеними на високому сучасному рівні. Однак на цьому шляху треба не повторювати минулих помилок, як це було в ситуації з закриттям Чорнобильської АЕС та відмовою від ядерної зброї, коли обіцяної реальної допомоги від Європи та США ми так і не дочекалися. Тож потрібно спочатку виторгувати певні преференції та конкретні компенсації від Євросоюзу на наступний перехідний період, щоб не повторилося те, що сталося з розпадом СРСР: закриття заводів, скорочення робочих місць, соціальні втрати. Фальстарту зі вступом у Євросоюз бути не повинно.
Інна Корсун, голова обласного осередку “Молодь Демократичного альянсу”:
— Наприкінці листопада Україна має зробити цивілізаційний вибір: або стати на шлях системних змін і євроінтеграції, або залишити все, як є, і долучатися до Митного союзу. Все складається так, що вибір цей зараз робить одна людина, в якої є свій персональний маленький ЄС у Межигір’ї і яка може не захотіти робити “євроремонт” усієї України. Доля моєї країни не має залежати від особистих інтересів. Я обираю Європейський Союз!
Володимир Разуваєв, заступник голови правління Хмельницького російського культурного центру і Товариства російської культури “Русь”:
— Вступ у Митний союз нині не реальний, а Асоціація з ЄС — чергове “золото Полуботка” для України. Як і 15 років тому, так і зараз не варто сподіватися на “золото” уявних інвестицій для кожної родини. Краще подумати про фактичну втрату згодом свого суверенітету, адже вже сьогодні Україна змушена повсякчас озиратися на Брюссель і слухатися повчань Венеціанської комісії. Нині модним стало говорити про “цивілізаційний вибір” з приєднанням до Євросоюзу, але ніхто не задумується з тих “модників”, що нам доведеться поступатись і своїми традиційними духовними, моральними та культурними цінностями, миритися з одностатевими шлюбами, гей-пропагандою та релігійною “толерантністю”, коли православний хрест заважає “міжетнічній єдності”. До речі, активістам євровибору з числа депутатів нашої міської ради невдовзі доведеться відмовитися від подальшого блокування будівництва на території міста мусульманської мечеті — за принципами євростандартів.
Свого часу Україна досить успішно розвивалась, орієнтуючись одночасно на співпрацю з Європою та Росією, не приєднуючись ні до кого й зберігаючи власну незалежність. Те саме роблять потужні азійські “тигри”: Південна Корея, Сінгапур, Малайзія, навіть комуністичний за офіційним статусом Китай. Вони ефективно співпрацюють і з Євросоюзом, і зі США, і з Японією, і з Росією, не вступаючи в будь-які союзи з втратою суверенітету та своєї ідентичності. Чому б не орієнтуватися саме на такий приклад власного розвитку?
Олег Черненко, представник ГО “Центр політичних студій та аналітики” у Хмельницькій області:
— Угода, перш за все, закріпить вектор нашого розвитку й це дуже важливо, оскільки ми давно не можемо визначитись, у якому напрямку нам рухатись. А подальша євроінтеграція дасть країні перш за все конкурентоспроможне та якісне виробництво. Також будуть встановлені чіткі правила гри як для бізнесу, так і для чиновників, що дасть змогу знизити рівень корупції. Й наостанок ЄС — це можливість вільно пересуватись найбільш розвиненими країнами світу та переймати їх досвід напряму, а не через підручники чи Інтернет.
Франц Міцінський, голова обласного осередку Спілки поляків України:
— Майже втратив надію на те, що ця Угода буде підписана: занадто багато навколо політичних рухів, інсинуацій, суперечливих дій. Колись Польщу так само шантажували з Росії щодо її вступу в Євросоюз. Але наші люди, особливо із західних і центральних областей, які встигли побувати в європейських країнах і побачити на власні очі, що це таке, уже не вагаються і прагнуть відчувати й себе громадянами цивілізованої держави. Так, директорам промислових підприємств доведеться шукати шляхи, щоб втримати жорстку конкуренцію і можливі втрати ринків у Росії, Білорусі та Казахстані, але іншого виходу в них немає. Щодо національних громад України, то її майбутнє приєднання до Євросоюзу кардинально змінить нинішню ситуацію на краще.
Підписання Угоди про асоціацію України з Євросоюзом і подальші кроки з євроінтеграції — єдиний правильний та логічний крок.
Олесь Вітряний, координатор “Євронаступу” у Хмельницькому:
— Вважаю, що це найперше потрібно нам, українцям, а не Євросоюзу. Звичайно, якщо ми не підпишемо Угоди про асоціацію Україна-ЄС, то ніякої катастрофи не буде. Але ми вже досягли того рівня, коли нам просто необхідне підвищення соціальних стандартів. І саме західний вектор розвитку нам може це забезпечити. Так, наприклад, нещодавно ми провели акцію на підтримку підписання Угоди. Молодь активно цікавиться цим питанням, бажає кращого рівня життя. Але також ми хочемо, щоб решта хмельничан розуміла переваги євроінтеграції.