Закінчення
У 1976 році вихованка ДЮСШ №2 Ірина Долгих виборола звання чемпіонки світу серед юніорів з фехтування. У 1977-ому Сергій Полторацький став чемпіоном Європи і світу з важкої атлетики.
Закінчення
У 1976 році вихованка ДЮСШ №2 Ірина Долгих виборола звання чемпіонки світу серед юніорів з фехтування. У 1977-ому Сергій Полторацький став чемпіоном Європи і світу з важкої атлетики.
Зі спортивної бази у 1958 році в місті був стадіон “Динамо” з трибунами на півтори тисячі глядачів. Приміщення двоповерхового будинку синагоги на вулиці Кам’янецькій (на місці якого збудовано у 90-х роках спортивний корпус кооперативного торговельно-економічного інституту) було реконструйовано під спортивну базу ДСТ “Спартак”, де проводили навчально-тренувальні заняття фехтувальники, боксери — на першому поверсі, волейболісти, баскетболісти — на другому. Це була центральна база для проведення змагань з вільної та класичної боротьби, гімнастики, фехтування. На Південному Бузі зведено відкритий плавальний басейн з вишкою шість метрів, було зведено роздягальню для плавців (тренер А.Агошков — великий ентузіаст, засновник спортивного плавання у місті). Згодом на березі річки у Комсомольському парку збудовано павільйон-роздягальню та відкриті майданчики з баскетболу, гандболу, волейболу та городошного спорту, а в зимовий час — це лижна база. Створювали її голова ДСТ “Спартак” Афанасій Українець та директор бази Наум Копит.
Спортивна база ДСТ “Авангард” розташовувалася в парку ім. І.Франка, був шаховий павільйон. Тут проводили тренувальні заняття з боксу Євген Кужельний, з важкої атлетики — Кім Нагачевський, з велоспорту — Бочарніков, з вільної та класичної боротьби, важкої та легкої атлетики — Віктор Барбалюк з серпня 1958 року. Власними силами робітників бази, тренерів, керівників облради ДСТ “Авангард” збудували у 60-х роках два волейбольні майданчики, тенісний корт (сьогодні на цьому місці льодовий каток), гандбольний, городошний, танцювальний майданчики. Останній влітку “заробляв” кошти для утримання спортбази ДСТ “Авангард”. Директором бази був учасник бойових дій Федір Зільберман.
У 1965 році до шахового павільйону добудували ігровий зал, а його самого було “перенесено” вже в цеглі і побудовано біля контори спортбази “Авангард”, де знову продовжувалися тренувальні заняття борців, важкоатлетів, боксерів. Під керівництвом тренера Євгена Кужельного на цій базі займались боксери В’ячеслав Батурлін, згодом перший майстер спорту СРСР з боксу міста Хмельницького, Анатолій Чумаков, Володимир Широкий, В’ячеслав Лупкін. З борцями вільного стилю, греко-римської боротьби проводив тренування Віктор Барбалюк. Тут розпочинали свою майстерність борці Микола Кутей, Леонід Бресь, брати-близнюки Мазури, Юрій Найдук, Володимир Гулеватий, Віталій Корбут, Борис Любченко, Анатолій Віт, Володимир Топорков, Борис Ганін — перший майстер спорту СРСР з вільної боротьби в місті, Натан Розман, Міля Пойзнер. Важкою атлетикою як на свіжому повітрі, так і в залі під його керівництвом займалися робітники заводу ковальсько-пресового устаткування Анатолій Розумань, Микола Колюшенко, Давид Зельдіс, Олег Гришко, згодом майстер спорту СРСР, художник Сергій Степанов. Майстрами спорту СРСР стали: з городошного спорту Микола Півень, робітник трансформаторного заводу, Олексій Міняйленко, тренер з баскетболу, Максиміліан Майнгардт.
У 1967-1968 роках на місці перенесеного шахового павільйону було добудовано двоповерхове приміщення, де на другому поверсі розмістився зал боксу, досі існуючий, а сам спортзал повністю перейшов до спортсменів-важкоатлетів, з якими займалися тренери Сергій Єрмаков, Василь Дмитрійчук, а згодом Михайло Мацьоха, який виховав та підготував не одне покоління важкоатлетів: олімпійських чемпіонів, чемпіонів світу, Європи, СРСР, України. Він є тренером збірної команди України, заслуженим працівником фізичної культури і спорту, заслуженим тренером України, але прикро, що й сьогодні його вихованці не мають належних умов для навчально-тренувального процесу.
На спортивній базі ДСТ “Авангард” власними силами було побудовано баскетбольний, волейбольний майданчики, гандбольне поле, городошний майданчик, тенісний корт. Першими тренерами в місті з баскетболу були Максиміліан Майнгардт, з волейболу — Дмитро Залевський, з велоспорту та городошного спорту Олександр Добродій, з тенісу — Ілля Краснов, з гандболу — Леонід Волков.
Значною подією для нашого міста стало призначення у 1956 році першим секретарем обласного комітету Компартії України Олексія Ватченка, якого у 1976 році було обрано головою Верховної Ради УРСР. За час його керівництва у місті почали асфальтувати дороги, активно зносити старі одноповерхові будівлі, а на їх місці зводити чотириповерхівки. Ватченко дуже полюбляв футбол, особливо вболівав за хмельницьке “Динамо”. За короткий час на стадіоні збудували трибуни, повністю замінили покриття футбольного поля. Крім того, він став ініціатором чищення Південного Бугу і Плоскої, прокладання асфальтових доріжок у Комсомольському парку, а берегів — гранітним каменем, при вході збудували місток і кафе “Лебідь”.
У 50-х роках в місті відкрито дитячу спортивну школу міського відділу освіти. Вона розміщувалася у провулку Пекарському, 2 з двома спортзалами, у приміщенні колишньої синагоги та ігрового залу педагогічного училища з фізичної культури і спорту (сьогодні — ДЮСШ №2). У школі працювали 18 тренерів з 12 видів спорту, навчально-тренувальні заняття проходили, в основному, у новозбудованих загальноосвітніх школах. У серпні 1965 року школу очолив Віктор Барбалюк, випускник Львівського інституту фізичного виховання. У 1976 році було введено в дію ДЮСШ №1 на вул. Щорса, 17, реконструйовано стадіон біля школи №14 та збудовані два баскетбольні, гандбольний майданчики, тенісний корт. У 1968 році вводиться в дію спорткорпус з плавальним басейном, який у 1971 році перейменовується у ДЮСШ №3 (нині обласний центр фізичного виховання учнівської молоді).
Хочеться вірити, що колись у Хмельницькому відбуватимуться і спартакіади України.
Віктор БАРБАЛЮК, голова президії обласного відділення
Міжнародної асоціації фізкультури і спорту