Хоча картина музичного життя нашого міста доволі різноманітна, однак слід визнати, що в цілому цікавість хмельничан до музики є досить поверхневою. Публіку більше хвилюють виступи модних попсових знаменитостей, аніж програми музичної просвіти.
Хоча картина музичного життя нашого міста доволі різноманітна, однак слід визнати, що в цілому цікавість хмельничан до музики є досить поверхневою. Публіку більше хвилюють виступи модних попсових знаменитостей, аніж програми музичної просвіти.
Та послідовна репертуарна політика обласної філармонії, на моє переконання, поступово дає результат: зали на концертах академічної музики тут нині вже заповнюються мало не цілком, спостерігаються окремі аншлаги. Показовим у цьому сенсі, попри очікування, виявилися два концерти на початку листопада. Перший популяризував твори видатного сучасного композитора зі світовим іменем, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка, народного артиста України Євгена Станковича, який зібрав слухачів до двох третин органної зали. На другому концерті з інтригуючою назвою “Музичні діалоги: Україна-Франція” велика зала філармонії заповнилася лише на половину…
Одразу зазначу, що камерні симфонії Євгена Станковича блискуче й натхненно були виконані камерним оркестром обласної філармонії, несучи основну особливість його музики — перевагу думки над емоціями, які, звісно, залишаються, проте в його музичній поліфонії головний таки розум. Мабуть, тому для багатьох слухачів залишилася за межею сприйняття лаконічна партія фортепіано у десятій симфонії Станковича, яка, на мій погляд, передана гранично зрозуміло лауреаткою міжнародного конкурсу Ганною Панковою. Назагал представлені твори важко віднести до якогось жанру. Так, третя симфонія не зовсім відповідає своїй назві, це — радше концерт для флейти з оркестром, а, може, таки симфонія з розгорнутою партією флейти?..
Львів’янин, лауреат міжнародних конкурсів Андрій Карп’як як соліст продемонстрував свободу і впевненість у володінні своїм інструментом, високий професіоналізм і тонке розуміння стилю композитора.
У виконанні сьомої симфонії брали участь Ганна Панкова, заслужена артистка України Наталя Молдован, солістом виступив талановитий луганський скрипаль, народний артист України Юрій Кириченко. Непроста партія, сповнена технічних труднощів, які артист віртуозно долав з невимушеною артистичністю, глибина звуку його чудового інструмента імпонували слухачам, які довго і запально аплодували високому мистецтву.
Знаменно, що обидва вечори, програми яких були для хмельничан дійсно прем’єрними, об’єднувала постать головної героїні — азартної диригентки, лауреатки національних та міжнародних конкурсів, заслуженої артистки України Вікторії Жадько з Києва, знайомої слухачам і в ролі віртуозної гітаристки. Володіючи потрібними диригентові яскравими рисами лідера, пані Вікторія показала свій арсенал професіонала: артистизм, пристрасть, силу, чіткий жест, а в обох оркестрах — світлий, насичений тембр у струнних, дуже приємний теплий звук на тихій музиці — загалом усе, що свідчить про велику й копітку працю з оркестром. Одне задоволення — спостерігати, як музиканти легко виконують точні й цілеспрямовані вказівки маестро, радісно поринаючи разом з нею у стихію музики.
У програмі другого концерту академічний симфонічний оркестр філармонії, художній керівник якого заслужений діяч мистецтв України Сергій Леонов, під орудою Вікторії Жадько грав музику французьких композиторів ХІХ століття Клода Дебюссі та Ернеста Шоссона, твори яких налаштовують на особливий настрій швидкоплинності, скороминущих вражень. Особливості стилю Дебюссі, відтворені музикантами з разючою виразністю та витонченістю колориту, і тонкий ліризм Шоссона, бережливо передані солістом Юрієм Кириченком, за чутливого оркестрового акомпанементу, викликали щирий відгук аудиторії. Щоправда, виконані далі “Українські танці” Левка Колобуда, на жаль, не справили враження обіцяного музичного діалогу з Францією. Вочевидь, сама фактура строкатого твору композитора, подеколи підкреслено примхлива, місцями невиправдано ускладнена, не могла претендувати на хоча б символічний тфа рівноправний “обмін ідеями”.
Як на мене, класичним зразком такого діалогу була програма минулих сезонів камерного оркестру філармонії “Пори року” А.Вівальді та А.П’яцоли.
Тож із дюжини виконаних п’єс лише дві передостанні пісні-танці вирізнялися, як здалося, належними і вірними українському мелосові властивостями, що могли б гідно презентувати нашу музичну культуру будь-де.
Сергій БАДЄЄВ
На фото: квіти від вдячних хмельничан диригенту
Вікторії Жадько
Фото Миколи ШАФІНСЬКОГО