Профспілковий рух нашого краю відзначив черговий ювілей — 65-річчя з дня створення профспілок області. Нинішнє їх об’єднання — Федерація профспілок області минулого тижня влаштувало урочистості з нагоди цієї знаменної події. Участь у них взяли голова Федерації профспілок України Юрій Кулик, голови облдержадміністрації та облради Василь Ядуха і Микола Дерикот, представники міської влади, підприємств, установ та відомств, ветерани профспілкового руху, профактив краю.
Профспілковий рух нашого краю відзначив черговий ювілей — 65-річчя з дня створення профспілок області. Нинішнє їх об’єднання — Федерація профспілок області минулого тижня влаштувало урочистості з нагоди цієї знаменної події. Участь у них взяли голова Федерації профспілок України Юрій Кулик, голови облдержадміністрації та облради Василь Ядуха і Микола Дерикот, представники міської влади, підприємств, установ та відомств, ветерани профспілкового руху, профактив краю.
Як зазначив у доповіді голова Федерації профспілок області Геннадій Харьковський: “На відміну від функцій профспілок, які вони виконували в радянські часи, в добу становлення капіталістичних відносин профспілки стали єдиною структурою, яка виступає представником і захисником людей найманої праці”. Щодо пріоритетного напрямку своєї діяльності Федерація, за його словами, визначила “розвиток системи соціального партнерства” у тріаді: влада-профспілки-роботодавці. Водночас він акцентував на тому, що “профспілки часто сприймають як організацію, що захищає всіх і вся, але час загального захисту всіх від усього минув, у кожного працівника є право вибору”. Ним у Федерації вважають вступ до діючої профспілки, адже “рахуються з сильними, слабких або зневажають, або терплять”. Нині, за словами Геннадія Харьковського, Федерація профспілок області об’єднує 170 тисяч подолян, а колективні договори між роботодавцями і профспілковими організаціями укладені на 3000 підприємств, установ та організацій. Сьогоднішні вимоги профспілок краю: мінімальна зарплата не може бути меншою 1500 гривень, середня — не менше 3300 гривень (на об’єктах, де діють профспілки). Ці та інші вимоги Федерація пропонує внести до положень нової обласної Територіальної угоди, яку закликає підписати іншим учасникам тріади, не чекаючи Генеральної угоди на рівні держави, яка поки що гальмується урядом й об’єднанням роботодавців України. Визначивши інші принципи та наступні завдання, профспілковий лідер Хмельниччини відзначив, що “сила профспілок у солідарності й лише кваліфіковані солідарні дії всіх людей найманої праці, об’єднаних у профспілки, дадуть змогу протистояти тиску й свавіллю капіталу”.
У виступах головних посадовців краю акцентувалася подяка профспілкам “за соціальний діалог і підтримку соціальних ініціатив Президента України Віктора Януковича”. “Люди мають відчути, що держава дбає про них”, — сказав, зокрема, голова облдержадміністрації Василь Ядуха, наголосивши, що: “всі, хто працює у Федерації, є патріотами Хмельниччини”. Привітавши учасників зібрання з ювілеєм від імені міського голови Сергія Мельника, керуюча справами міськвиконкому Людмила Черевченко підкреслила, що “міська влада завжди підтримувала діяльність профспілок, які завоювали заслужену повагу серед хмельничан”.
На честь ювілейної дати велика група ветеранів та активістів профспілкового руху була нагороджена почесними відзнаками і цінними подарунками Федерації профспілок України, органів влади, відомств, громадських об’єднань.
Оскільки урочистості проходили в рамках засідання ради Федерації профспілок області, після обговорення була затверджена постанова щодо посилення громадського контролю за забезпеченням членів профспілок гідною працею. Отже, ювілейний захід поєднувався з практичною роботою Федерації та її організацій.
Дещо з післямови
Урочисте засідання проходило за темою порядку денного: “Федерація профспілок Хмельниччини — вчора, сьогодні, завтра”, яке складало зміст звітної доповіді. Натомість у ній йшлося практично лише про деякі виклики сьогодення і дещо про нинішній стан профспілкового руху краю. Відзначивши наявні недоліки з критичною оцінкою ситуації, голова Федерації профспілок області зазначив: “Ми міцно стоїмо на ногах та впевнено дивимося в майбутнє, але розуміємо, що слід зміцнювати профспілковий рух на Поділлі”. Але якраз щодо цього виникають певні запитання і зауваження.
Так, Федерація об’єднує великий загін найманих працівників — 170 тисяч. Між тим, за статистикою, в області нараховується майже 590 тисяч людей, задіяних в економіці краю. Тобто, більшість з них залишається поза профспілковим рухом, об’єднаних Федерацією, а чимала частина надає перевагу незалежним профспілкам. Щодо колективних договорів, то вони діють лише на 3000 підприємств, установ і організацій. Але, наприклад, лише підприємств, підконтрольних управлінню Держгірпромнагляду, в області є понад 3600: найбільших промислових, будівельних, транспортних… Натомість економічно активних підприємств малого бізнесу на Хмельниччині зареєстровано декілька тисяч. І ця армія також залишається поза офіційним профспілковим рухом.
Про конкретику захисту прав найманих працівників у доповіді не йшлося, хоча успішних прикладів цього на теренах області вистачає. Але як пояснити, наприклад, ситуацію з недавнім звільненням групи директорів шкіл в обласному центрі з позбавленням деяких з них навіть можливості працювати в системі шкільної освіти міста — досвідчених, висококваліфікованих і заслужених спеціалістів? Яку позицію і з якими наслідками займала в усьому профспілка? Не зрозумілою є й історія зі звільненням голови профспілки працівників культури, члена президії ради Федерації (!) під явним тиском і за ініціативи управління культури ОДА. Чи не за те, що ця людина активно відстоювала права найманих працівників і самі принципи профспілкового руху? Ці та інші випадки залишилися поза темою сьогодення профспілкового об’єднання та “сили профспілок у солідарності”, коли “рахуються з сильними”.
Показово, що про проблему погашення заборгованості з заробітної плати та її легалізації замість “конвертованості” в один голос заявляють і влада, і профспілки. Але чомусь люди з цими бідами йдуть, як правило, до держадміністрацій та прокуратури, сподіваючись на їх реальну допомогу. Чи вся причина лише в недосконалості законодавства про профспілки, зокрема щодо запровадження ними громадського контролю? Колись влада вважала профспілки “школою комунізму”, нині називає їх “соціальним партнером”. Відтак виникає запитання: наскільки рівноправними є насправді профспілки у тріаді з владою та роботодавцями у цьому партнерстві?
Володимир РАЗУВАЄВ