Здавалося б, цей святий для кожного українця день свята Покрови Пресвятої Богородиці мав би тільки єднати нашу суспільність, проте цьогоріч він у нашому місті пройшов якось неспокійно.
Здавалося б, цей святий для кожного українця день свята Покрови Пресвятої Богородиці мав би тільки єднати нашу суспільність, проте цьогоріч він у нашому місті пройшов якось неспокійно.
Звичайно ж, не могло не потішити, що вже ледь не протокольно відбуваються 14 жовтня заходи біля пам’ятника Богдану Хмельницькому, покладанням квітів до якого представники влади, громадськості відзначають День Українського козацтва. Щоправда, пересічний учасник цієї офіційної акції нині губиться від блиску генеральських та вищих офіцерських погонів на мундирах невідомого походження у представників уже кільканадцяти нібито козацьких об’єднань, які з’явилися в останні роки і в нашій області та які невідь-чим займаються, бо видно їх хіба що ось на таких святах. Зрозуміло, за незначним винятком, хоч можна позаздрити вже нашій владі, яка якось на свій розсуд селекціонує цю бутафорну отаманію, допускаючи декого з цих блефових псевдокозацьких об’єднань перед свої очі цього дня…
Проте відрадно, що цьогоріч доволі велелюдним був урочистий мітинг біля Ангела Скорботи, який пройшов з ініціативи активістів об’єднаної опозиції на честь Дня Українського козацтва та 71-ї річниці Української Повстанської Армії. Про важливість цієї історичної традиції тут говорили керівник облорганізації ВО “Батьківщина” Валерій Лесков, голова Братства ветеранів-воїнів ОУН-УПА, голова обласної організації Товариства політв’язнів та репресованих Зіновій Комарницький, народний депутат України Олег Лукашук, громадський діяч Лев Бірюк, письменник Петро Воробей, голова Товариства Якова Гальчевського Богдан Теленько, активіст Українського козацтва Іван Козар, колишній політв’язень, громадський діяч Кузьма Матвіюк та інші. Завважмо, що традиція проведення на Покрову біля Ангела Скорботи подібних патріотичних акцій має вже свою історію і віриться, що й надалі буде підтримуватися державницькими організаціями. До речі, подібні патріотичні акції пройшли і в ряді шкіл міста, серед яких, вочевидь, слід виокремити колектив ЗОШ №28 у мікрорайоні Озерна. Доволі знаковим стало того дня і засідання правління міської “Просвіти” з нагоди 22-річчя Народного Дому у Хмельницькому, де було представлено чергове просвітянське видання про друзів Тараса Шевченка “Який я щасливий тою нелицемірною дружбою!”…
Щоправда, не обійшлося і без доволі дивних, з огляду на здоровий політичний глузд, подій. Кажемо про явну провокацію з псевдонаметом ВО “Свобода” біля облфілармонії та проведення місцевими комуністами свого мітингу біля Ангела Скорботи нібито пам’яті жертв УПА. Найдивнішим тут є те, що цю акцію комуністи провели у час, який був відведений для акції державницьких сил, зрозуміло, під “прикриттям” посиленої міліцейської охорони. Завважимо також для себе, що саме цей меморіал міська громада насамперед з ініціативи тодішнього міського голови Михайла Чекмана збудувала з чітко означеною метою: аби вшанувати пам’ять жертв сталінських репресій у проскурівських катівнях НКВС. Був він освячений вперше 7 листопада 1997 року якраз у день так званого “великого жовтня”. Невже про це забули ті, хто давав дозвіл на цю провокативну акцію комуністам, не відправивши їх, як це роблять нині у Києві, скажімо, до пам’ятника їх вождеві у міському парку?..
Мала подібні казуси і Хресна хода на честь Покрови та 1025-річчя хрещення Київської Русі, яку проводять вірні УПЦ Московського патріархату. Цьогоріч вона вже була без монархічних прапорів, але з портретом російського царя Миколи ІІ. Словом, когось день свята Покрови Богородиці об’єднував, а хтось далі прагне роз’єднувати нашу суспільність.
В.СІВАЧ
Фото Миколи ШАФІНСЬКОГО