Влада сильна своєю громадою, а громада — своєю владою. Сьогодні це поняття чимдалі набуває чіткішого змісту і зриміших рис реалізації. Стосується це і нашого міста. У 1990 році, за результатами перших справді демократичних виборів у вітчизняній історії, до міської ради прийшли люди, які у переважній більшості не були обізнані зі специфікою своєї майбутньої діяльності народного обранця, ще менше вони знали про особливості роботи виконавчого комітету та його повноваження. Користуючись більше різними чутками, на хвилі загальних і нищівних протестних настроїв щодо будь-якої влади взагалі, тодішній склад міської ради нещадно розправився з посадовцями. Нове законодавство про місцеве самоврядування базувалося на гаслі часів “перебудови”: “Вся влада радам!”, отож…
Влада сильна своєю громадою, а громада — своєю владою. Сьогодні це поняття чимдалі набуває чіткішого змісту і зриміших рис реалізації. Стосується це і нашого міста. У 1990 році, за результатами перших справді демократичних виборів у вітчизняній історії, до міської ради прийшли люди, які у переважній більшості не були обізнані зі специфікою своєї майбутньої діяльності народного обранця, ще менше вони знали про особливості роботи виконавчого комітету та його повноваження. Користуючись більше різними чутками, на хвилі загальних і нищівних протестних настроїв щодо будь-якої влади взагалі, тодішній склад міської ради нещадно розправився з посадовцями. Нове законодавство про місцеве самоврядування базувалося на гаслі часів “перебудови”: “Вся влада радам!”, отож саме депутати таємним голосуванням обирали штат міської влади: голову виконкому, його заступників, керівників управлінь і відділів. “Таємне” обрання було схоже швидше на “рубання голів”: третина посадовців злетіла зі своїх крісел, хоча це були загалом досвідчені фахівці й порядні люди. Посадовий вакуум заповнювався новими персоналіями, на деякі місця тодішньому голові виконкому Михайлові Чекману доводилося висувати поступово по декілька кандидатів, доки переможці не отримували потрібний вотум довіри. Ця посадова епопея була спричинена фактичною відірваністю влади від громади міста, відсутністю належного взаєморозуміння між ними. Одним із результатів цього стали неминучі помилки тодішньої влади: виконкому і ради, зокрема у порушенні Генплану забудови міста, сумні наслідки яких ми спостерігаємо донині.
Розуміння належного взаємозв’язку формувалося поступово. Почали запроваджуватися виїзні прийоми громадян керівниками міської влади у мікрорайонах, інформацію про свою діяльність поширювали служби виконкому, налагоджувалася нова практика звітування самих депутатів перед виборцями. Згодом цей процес набув нових сучасних рис: у Хмельницькому був розроблений і прийнятий сесією міської ради Статут міста — перший в Україні, в якому були чітко розписані права громади, її взаємовідносини з владою. Зокрема, реальністю стала можливість для громадськості висловлювати свої проблеми безпосередньо на пленарних засіданнях міської ради — право так званої місцевої ініціативи. Нехай і більше формально за процедурою, але все ж актуально за змістом стали звичними громадські слухання, з’явилися нові форми участі хмельничан у життєдіяльності міста: “круглі столи”, анкетування, громадські опитування тощо. Цьому сприяла свідомість міської громади, яка поступово зростала разом з активізацією громадських об’єднань і політичних сил. У країні поставало питання формування громадянського суспільства і Хмельницький у цьому процесі крокував за ритмом у часі. Якщо у 1990 році число громадських організацій у місті обмежувалося десятком: ветерани, афганці, “Просвіта”, національно-культурні об’єднання, то нині їх зареєстровано понад 300. Посадовець будь-якого рангу нині вже не може просто відмахнутися від їхніх запитань чи ініціатив. Логічним продовженням процесу взаємозв’язку громади міста з міською владою стало утворення громадської ради при міськвиконкомі.
На відміну від таких утворень при відомствах, які фактично призначаються, громадська рада при Хмельницькому міськвиконкомі обирається демократичним шляхом: рейтинговим голосуванням представниками громадських об’єднань на установчих зборах. До її складу входять громадські лідери, які набирають найбільшу кількість голосів. Відповідно це ті, хто представляє найавторитетніші та найактивніші у громадському житті міста організації. Громадська рада не підмінює собою депутатський корпус, вона призвана лише ініціювати поради і рекомендації виконавчому комітету щодо певних сторін життя міста, здійснювати громадський контроль за діяльністю підрозділів виконкому та налагоджувати їх ефективну взаємодію з громадськістю. Не обмежуючись локальними проблемами виборчих округів, які у вигляді доручень виборців мають вирішувати депутати міської ради, члени громадської ради уособлюють увесь спектр думок громади міста через свої громадські організації.
Так, за ініціативи громадської ради, міська рада прийняла відповідні рішення щодо обмеження тютюнопаління, заборони грального бізнесу на території міста, створення велоцентру в дендропарку. На депутатський розгляд виносилося питання щодо створення альтернативного притулку для бездомних тварин та деякі інші пропозиції. Проводить громадська рада і публічні заходи: акції “Вільний мікрофон” щодо соціального захисту, слухання щодо планів забудови ХАЕС, соцопитування з актуальних питань життєдіяльності міста, “круглий стіл” на тему опіки дітей, які опинилися у складних життєвих умовах, моніторинг з виконання Програми розвитку української мови та багато інших заходів.
Чимало благочинних акцій на рахунку благодійних фондів “Карітас” і “Хесед Бешт”, керівники яких Іван Данкевич та Ігор Ратушний входять до складу громадської ради. За ініціативи члена ради, президента Подільського культурно-просвітницького центру ім. М.Реріха Станіслава Крука були організовані виставки петриківського розпису і творів відомого скульптора Олексія Леонова. Низка звернень ради до хмельничан стосувалася культури зовнішньої реклами, своєчасної оплати комунальних послуг, участі у будівництві інженерно-транспортної інфраструктури, небезпеки фінансових пірамід тощо. Як правило, всі рекомендації ради враховуються виконкомом і реалізуються.
Характерно, що цьогорічні вибори нового складу громадської ради залишили в ньому дві третини попередніх членів на чолі з її головою Зоєю Діденко, тобто друга її генерація вже збагачена певним досвідом і набутими традиціями. Отож попереду в неї нові ініціативи та актуальні заходи. Їх реалізація сприятиме зростанню як авторитету міської влади, так і подальшої активізації громадського середовища. Думаю, є всі підстави стверджувати, що в нашому місті процес формування громадянського суспільства поступово набуває реальних рис, а це і є ознакою того, що міська влада стає все ближче до своєї громади, а громада все більше відчуває свій вплив на неї.
Володимир РАЗУВАЄВ, член громадської ради при міськвиконкомі