Нині модно влаштовувати дівич-вечори, минулої п’ятниці у монотеатрі “Кут” теж такий відбувся, але літературно-просвітницького характеру.
Нині модно влаштовувати дівич-вечори, минулої п’ятниці у монотеатрі “Кут” теж такий відбувся, але літературно-просвітницького характеру.
Помиляються ті, хто вважає, що дівочі вечори-зібрання перекочували до нас з інших культур, то лише традицію дівчат збиратись у нічних клубах зі стриптизерами перед весіллям ми запозичили. Українські дівчата, жінки сходилися на досвітки, де говорили про суто жіноче, ще з давніх-давен. Саме таку назву “Досвітки або про що говорять жінки” мала забава у “Куті”.
За просвітницьку функцію дійства відповідала науковець-фольклорист, тернопільчанка Ліля Мусіхіна. “Багато їжджу українськими селами, де й нині живуть знахарки і чаклунки, люди продовжують традиції предків, випитую усе, що знають. Частину досліджень привезла і до вас”, — поділилася з нами в розмові пані Ліля.
Від народження дівчинки і аж до заміжжя вона мала дотримуватися певних правил, які були запорукою її щасливого майбутнього. Почалася розповідь Лілії Мусіхіної з початку зародження життя: вагітності і пологів. Всі ми знаємо, що приймали на світ Божий колись дітей не лікарі у пологових будинках, а бабки-повитухи. Донині, каже науковець, на всю Україну їй вдалося знайти лише одну таку бабцю. У деяких регіонах країни існувала традиція: новонароджене маля батько брав на руки і виносив на двір — дарував світ дитині.
Велика увага приділялася дівочому менархе (першій менструальній кровотечі). Є і тепер села, де білизна з першими виділеннями має особливе магічне значення, її передають з рук у руки по всьому селу.
Найодкровенніше на дівич-вечорі, досвітках — розмови дівчат про стосунки з протилежною статтю. Раніше були на селах старші жінки, які молодих усьому навчали. Найвідоміший обряд зведин хлопців і дівчат — притули, коли разом з гуртом молоді десь на сіннику пари дозволяли собі щось більше, ніж просто залицяння і танці, але менше, ніж дорослі чоловіки та жінки.
Коли дівчина нарешті обирала свого судженого, її готували до весілля. З ним традицій, обрядів, забобонів українських пов’язано чи не найбільше. Як у косу (нині довге волосся у дівчини і те — рідкість) віночок заплітали на щастя, як долю дівчині плели, ще про багато-багато цікавих традицій (їх усіх зібрала в авторських книжках) розповіла Лілія Мусіхіна.
Як і про те, що в більшості регіонів країни статеві стосунки до весілля дівчатам не дозволялися, але в деяких до заміжжя дівчата могли й не бути цнотливими. Та все ж наші предки — приклад моралі для багатьох народів, бо зазвичай дошлюбні статеві стосунки засуджувалися, на таких дівчат-покриток лягало клеймо соромітниці.
Раніше з плануванням дітей жінки теж зверталися до народних повір’їв, прикмет. Так, наприклад, вважалося, що від небажаної вагітності захищав часник за поясом.
…Споконвіку для дівчат, жінок головне — краса. Як у минулому красуні чепурилися — теж розповідала фольклористка. “Всім відомий фольклорний персонаж Баба Яга. Нині ж таких ми називаємо просто — жінки, які втратили свою привабливість, спокусливість. А ще на селах дівчат, жінок, до яких залицялося багато чоловіків, називали відьмами. У сучасному світі, коли скресають потроху різні забобони, таких жінок-красунь можна назвати просто везучими і особливо чарівними”.
Закликала Лілія Мусіхіна всіх, хто знає древні обряди, знайомити з ними у соціальних мережах, через ЗМІ тощо, бо “страшно, коли традиції вмирають безслідно”.
…Кохання спонукає мислити натхненно, тому часто його оспівують у поезії. І поезія така — надвідверта, особливо в сучасних авторів киянки Лесі Мудрак (з нею вже знайомі читачі нашої газети), землячки Тетяни Землякової, котра стала головною організаторкою “Досвіток” у нашому місті, та поетки-початківиці Оксамитки Блажевської. Кілька своїх любовних одкровень дівчата зачитали на “Досвідках”. Їх лірика метафорична, розкута, з нетрадиційними римуваннями.
Своїми еротичними фантазіями доктор еротичних наук, як назвали її брати Капранови, Леся Мудрак збудила і жінок, і чоловіків, які прийшли на “Досвітки” зі своїми дружинами, подругами. До еротично-ліричного дійства на сцені долучився й відомий подільський бард Ігор Білий. Усю дівочу компанію він розважив своїми піснями під гітару про любов.
…На тому вечорі побувало небагато публіки: чи негода злякала, чи просто вже відмирають потяги до такого виду розваг, чи навпаки лише починають бути модними?.. Але серед тих, хто таки завітав на “Досвітки”, — люди поважні: директор літературного музею Василь Горбатюк, голова літературної спілки “Поділля” Володимир Олійник (вони оцінювали поетичну сторінку), директор монотеатру “Кут” Володимир Смотритель та інші.
Сподобалося на “Досвітках” публіці чи ні — кожен залишився при своїй думці, а от байдужих точно не було.
Ірина САЛІЙ
На фото: Леся Мудрак та хмельницький бард Ігор Білий
Фото Миколи ШАФІНСЬКОГО