Фестиваль “Светоч-2013”, присвячений 1150-й річниці слов’янської писемності, який 23-25 серпня пройшов у портовому естонському місті Пярну, став гімном слов’янської культури за кордоном. Естонський “Светоч-2013” зібрав таланти з шести країн ― 32 колективи з Росії, Білорусі, України, Фінляндії, Латвії та Естонії. Нашу країну представляв народний художній колектив України ансамбль танцю “Подолянчик” Палацу творчості дітей та юнацтва.
Фестиваль “Светоч-2013”, присвячений 1150-й річниці слов’янської писемності, який 23-25 серпня пройшов у портовому естонському місті Пярну, став гімном слов’янської культури за кордоном. Естонський “Светоч-2013” зібрав таланти з шести країн ― 32 колективи з Росії, Білорусі, України, Фінляндії, Латвії та Естонії. Нашу країну представляв народний художній колектив України ансамбль танцю “Подолянчик” Палацу творчості дітей та юнацтва.
Фестивальна програма була надзвичайно насиченою: майстер-класи з танцювального і вокального мистецтва, концерти на відкритих майданчиках міста, вечір знайомства “Народні посиденьки”, виставки виробів декоративно-ужиткового мистецтва, екскурсії історичними куточками міста, поїздка на “Русский хутор” і, звісно ж, конкурси. Всі фестивальні заходи проходили в одному з найкращих концертних залів Естонії — Пярнуському концертному домі.
Чому фестиваль має назву “Светоч”? Бо це символ сили, яка спрямовує шлях духовного розвитку людини, символ незгасного горіння душі. І фестиваль відповідав цьому визначенню, він став святом не просто народної творчості, а й добра, радості, оптимізму та дружби.
Своїми враженнями поділився керівник ансамблю танцю “Подолянчик” Іван Гуреєв: “Ми зацікавилися цим фестивалем саме тому, що він присвячений слов’янській писемності, хоч участь брали не тільки слов’янські країни, а, наприклад, Фінляндія і Латвія. Дуже сподобалося, як нас приймали місцеві жителі, а також програма фестивалю.
У Пярну ми зустріли й українців. Зокрема до нас підійшла місцева художниця і розповіла, що вона родом з Хмельницького. Згадувала куточки рідного міста, дуже цікавилася, чи збереглися вулиця 25 Жовтня і кінотеатр ім. Чкалова. Ми її запевнили, що все на місці, тільки назви інші. Вона дуже просила передати привіт місту, щаслива була, що нас побачила, дуже розчулилася, розплакалася, адже бачила своїх земляків.
Приємно також було, коли до нас підійшла сімейна пара: чоловік родом із Полтави, а дружина — з Пярну. Вони дуже дякували за українські танці, а жінка принесла на церемонію нагородження кошик яблук і, коли нам вручали нагороди, пригостила фруктами наших вихованців. Звісно, дуже приємно, коли люди дякують за мистецтво, яке демонструють діти”.
Фестиваль проходив протягом трьох днів. На презентації “Подолянчик” запропонував глядачам “Кривий танець”, а в конкурсній програмі представив народні композиції “Рушники”, “Ковалі” і стилізовані “Соняшники” та “Гандзя”.
Виконавський рівень учасників виявився надзвичайно високим і міжнародному журі важко було віддати перевагу якомусь одному колективу. Серед ансамблів у номінації “Стилізований танець” переможцем став “Подолянчик”, в номінації “Народний танець” наш колектив посів друге місце, розділивши його з хореографічним ансамблем “Веснушки” (Москва, Росія).
Переможці й лауреати отримали дипломи і “Кришталевий Світоч”, а “Кришталева крапелька” — як символ життя стала спеціальним призом. Таку “крапельку” у танцювальному конкурсі отримала й Олександра Делікатна, солістка ансамблю танцю “Подолянчик” за хореографічну сюїту “Гандзя”. Її виступ підкорив і журі, і публіку.
На церемонії закриття з вітальним словом до всіх учасників звернулася віце-спікер парламенту Естонської Республіки пані Лайне Рандъярв, яка говорила про необхідність збереження національного коріння, про те, що люди, які люблять і цінують свою культуру, здатні прийняти і зрозуміти культуру інших народів.
Гала-концерт був феєричним! Не тільки глядачі, а й серйозне і суворе журі не стримували емоцій, кричали “Браво!”.
Щодо культурної програми, то “подолянчики” мали можливість познайомитися з архітектурними па-м’ятками Пярну, курортної столиці Естонії. Місто хоча й не велике, але дуже чисте, ошатне і надзвичайно цікаве. Таллінн запам’ятався як столиця, яка зберегла свою стару історичну частину майже в тому вигляді, в якому вона була в середні віки. Крім того, в Таллінні наші танцюристи побували в центрі української діаспори, головою якої є художник з Вінниччини і де все побудовано його руками: церква, різні цікаві приміщення, де самі варять папір, вчать каліграфії, української мови, ратують за збереження екології, пропагують здоровий спосіб життя. Українці в Естонії дуже поважають це місце.
Також юні хмельничани мали змогу оздоровитися в спа-центрі, що працює в готелі “Естонія”, де вони проживали ці три дні: купання, джакузі, сауни ― все для наших дітей.
Фестиваль завершено, але залишилися гарні враження від побаченого і почутого, від приємного спілкування, цікавих зустрічей і нових знайомств.
Галина СОКОЛОГОРСЬКА, прес-клуб “Юний журналіст”