Про Лесю Мудрак говорять багато і голосно…. І різного. Не відаю, чи так вже прагне вона того, але інакше й не може бути. Адже Той, хто дивиться на нас згори й викидає щасливі, інколи й не дуже фанти, виписав їй на долю глибоку й красиву місію — дарувати людям своє яскраве, непересічне слово.
Про Лесю Мудрак говорять багато і голосно…. І різного. Не відаю, чи так вже прагне вона того, але інакше й не може бути. Адже Той, хто дивиться на нас згори й викидає щасливі, інколи й не дуже фанти, виписав їй на долю глибоку й красиву місію — дарувати людям своє яскраве, непересічне слово.
Леся Мудрак — єдина в Україні поетка, яка пише еротичні вірші, що можна типізувати як говірні. Подібні тексти, минаючи громіздкі літературознавчі тлумачення, можна впізнати за інтонацією, своєрідною динамікою, паузами, які будуються на пов-ній відсутності технічних заборон. То така собі ніжна і вільна майже співаночка. Говірний вірш можна впізнати за Лесею Мудрак… І не читати його, а слухати. Бо те, як Олеся читає свої тексти, а це завжди голосно, пристрасно, натхненно — те, що вона робить на сцені, проживаючи кожен рядок, кожен образ, можна назвати маленькою моновиставою. У цьому вона велика фантазерка, вигадниця, авантюристка та містифікатор у доброму розумінні цього слова. Попри всі ці риси, які Леся виносить на сцену і які частково ледь краєчком торкаються її характеру і в житті, бо тоді б ми не мали такої поетки, вона — інтелектуал, різностороння особистість, науковець. Захистила першу в Україні дисертацію на еротичну тему і поруч із науковим ступенем кандидата філологічних наук отримала інший — народний статус “кандидата еротичних наук”. Так її жартома охрестили колись брати Капранови.
— Ідея захищатися — це моя забаганка, — сміється Леся. — На четвертому курсі у мене вийшла перша книга “Оголена самотність”, та згодом я вирішила вивчити це питання більш детально. Найцікавіше — побачити процес творення тексту зісподу, зсередини. Я ж пишу, то мушу знати все, про що пишу. І як відунка передавати з покоління в покоління. Наполягала, щоб у темі дослідження обов’язково були еротичні мотиви. Було надзвичайно складно, адже професура Інституту філології імені Т.Г.Шевченка дуже консервативна. Усі мене запевняли, що це взагалі не тема для дослідження, ідіть у медичний, якщо аж так про еротику хочеться говорити. Але я таки домоглася допуску в аспірантуру і мене відправили на кафедру новітньої літератури. А там знаний професор Юрій Ковалів так мене розкритикував, що просто жах. Але пізніше знайшли мені керівника та, врешті, захистилася.
— Тобто маючи задум захистити дисертацію ти звернулася до свого нинішнього чоловіка — професора Юрія Коваліва? А як він зараз ставиться до твоєї творчості?
— Його дружиною я стала якось дуже несподівано. У нас велика різниця у віці, але творчим людям це ніколи не стає на заваді. А щодо творчості… Зараз він розуміє, що тоді дуже і дуже помилявся (сміється).
— І нині ти маєш свій найеротичніший твір — донечку!!!
— Так, Дариночку. Їй майже три роки. Вона страшенно не любить вірші — затуляє руками вуха, коли я намагаюсь щось прочитати. Або тікає до татка. Зате вона любить займатися багатьма видами художньої творчості, малює всюди — від власних ніжок до шпалер і дзеркал, на яких часом з’являються шедеври і з пластиліну. Вона має в усьому свою думку, свій голос. Росте гордою і харизматичною. Не пропаде! І, думаю, обов’язково знайде себе у творчості.
— А який твій найяскравіший спогад із дитинства?
— Ой-йооййй!!! Найяскравіший спогад —то мій перший літературний, я не жартую, гонорар. Коли я на весіллі у родичів, маючи чотири роки, дорвалася до мікрофона й десь годину читала вірші Шевченка, Франка, Українки… Весілля було понад півтори сотні людей — і до мене вишикувалась черга. Старенькі бабусі-дідусі кидали мені у хустину однієї жінки гостинці, гроші, цілували руки… Це неймовірне відчуття виношую багато років. І, коли розв’язали вдома того вузлика, нарахували на совєцькі гроші 25 рублів. Батьки були шоковані.
— На що пішли ці гроші? Тобі купили багато-багато шоколадних цукерок?
— Та ні. То були спонсорські кошти на майбутні збірки еротичної лірики (сміється).
— А коли саме тобі написався перший еротичний вірш?
— Мені було 20 — найпродуктивніший вік для еротики в літературі. Гуртожиток, травневі свята і стан дикої піднесеності. Не знаю, що я відчувала, що відбувалося зі мною у той момент… але я була на межі чогось міжгалактичного! Три дні поспіль я перебувала у міжчассі літер… Очевидно, такий творчий стан спонукав мене водити пензлем слова за рукою космосу.
— І що то за вірш? Пригадай нагарячіший рядок.
— То ціла міні-поемка “ПО-тря-сі-ння”. Найвідоміший уривок про Васиииилююю, Васииииилюююю.
— А хто з попередників-еропоетів з української чи світової літератури є для тебе авторитетом?
— Страшенно люблю Декамерона, “Коханця леді Чаттерлей”, літературу барокових поетів і футуристів. Ще обожнюю Київську школу. Загалом, для мене еротична поезія — глиба, в основі якої лежать філософія, психологія, естетика.
— До речі, про естетику… Естетику, найперше, еротичну. Десь ходила світом чутка, що ти не цікавишся чоловіками… Чи є допустимими для тебе стосунки з жінкою і чим вони особливі, якщо так?
— Як же я можу не цікавитися чоловіками, якщо у мене є коханий чоловік? Поставимо питання інакше: я не цікавлюся чужими чоловіками (сміється). Будь-які сімейні стосунки мають будуватися на внутрішній довірі — і в нас вона є. Це я до того, що, знову ж таки, будь-яка жінка може інколи дозволити собі флірт, загравання — в тому немає ніякої крамоли. А стосунки жінки із жінкою — це щось вище і глибше, майже містичне. Ніхто не може зрозуміти відчуття жінки, її тонкі вібрації, діапазон душі, як інша жінка. Тому до лесбійок я ставлюся абсолютно позитивно. Можливо, навіть хотіла б колись спробувати як це (сміється). Експеримент жінки з жінкою — це красиво. Хоча в тому, певно, можна вбачати і психологічні проблеми. В лесбійок часто безліч закорінених фобій перед чоловіками, що не дозволяють їм розкритися: образи, невдалий перший інтимний досвід тощо. Але лесбійство як вияв гри — чому б і ні?
— Що можна очікувати від Лесі Мудрак 20 вересня у Хмельницькому монотеатрі “Кут” на “Досвітках…”?
— Леся Мудрак буде максимально скромною, читатиме багато власних текстів і намагатиметься прислухатися до свого внутрішнього голосу. На себе перетягувати ковдру — не в моїх правилах… Ситуація непроста, я буду знаходитися між двома жінками і одним чоловіком, адже ж не забувай, на сцені поруч зі мною будуть Ліля Мусіхіна та Ігор Білий. Це буде щось міжгалактичне! Тому всіх хмельничан запрошую до нас у “Кут” 20 вересня о 19.00 і бажаю піднесень та виключно позитивних потрясінь.
Тетяна ЗЕМЛЯКОВА