Я багато чула про Грузію історичну, Грузію з приголомшливою природою, стародавніми традиціями і вважала, що знаю також достатньо про її духовну спадщину. Однак моя нещодавня поїздка й знайомство з християнським спадком цієї країни якоюсь мірою перевернули душу.
Я багато чула про Грузію історичну, Грузію з приголомшливою природою, стародавніми традиціями і вважала, що знаю також достатньо про її духовну спадщину. Однак моя нещодавня поїздка й знайомство з християнським спадком цієї країни якоюсь мірою перевернули душу.
Грузія — держава християнська: трішки історії
У Тбілісі, звідки почалося моє знайомство з Грузією, спокійно вживаються історія й сучасність. Останніми роками столиця надзвичайно змінилась і це дуже помітно. Але донедавна занедбані історичні пам’ятки не зникли, а навпаки їх реставрували, відновили, зокрема й будинки. І тепер вони виглядають зовсім по-іншому. Дуже багато модернових будівель — надсучасні проекти, дизайн. Звичайно, це теж вражає. Але у мене була дещо інша мета — торкнутися духовних святинь, які мають світову цінність.
Примітним є те, що з часу заснування міста у V столітті багато визначних місць отримали назви, ідентичні Єрусалимській святій землі. Як свідчить історія, Грузія (Іверія) прийняла християнство втричі раніше за нас. За переказами, ця країна — апостольський жереб Божої Матері. Після Вознесіння апостоли зібралися в Сіонській Трапезній і кидали жереб, в яку країну йти кожному з них. Пресвята Діва Марія побажала взяти участь в апостольській проповіді. Їй випав жереб іти в Іверію, проте Господь велів Їй залишитися в Єрусалимі. На північ вирушив святий апостол Андрій Первозванний, який взяв з собою нерукотворний образ Богородиці. Святий Андрій обійшов з проповіддю Євангелія багато міст і селищ Грузії. У місті Ацкурі, поблизу сучасного Ахалцихе, завдяки молитві апостола воскрес померлий незадовго до його приходу син вдови, і це диво спонукало жителів міста відзначати Cвято Водохреща. Апостол Андрій перед від’їздом у дорогу залишив у місті ікону Богородиці.
Перші століття християнство в Грузії піддавалося гонінням. До початку другого століття відносять мученицьку кончину святого Сухія і його дружини. Проте вже в 326 році християнство стало в Іверії державною релігією завдяки проповідям святої рівноапостольної Ніно. У сні їй з’явилася Пресвята Богородиця і, вручивши хрест із виноградної лози, веліла йти в Іверію проповідувати Євангеліє. Прокинувшись, Ніно побачила у своїх руках хрест з виноградної лози, який мав особливу форму якоря (“з опущеними крилами”) через гнучкість лози. Він і став символом православної Грузії. Святиня, з якою просвітителька Грузії проповідувала Слово Боже понад 30 років, збереглася до наших днів під кіотом у Сіонському Успенському патріаршому соборі в Тбілісі.
Століттями Грузія вела боротьбу з загарбниками, які прагнули не лише захопити країну, але й викоренити християнство. Наприклад, у 1227 році Тбілісі піддався нашестю хорезмійців на чолі з Джалал-ад-Діном. Тоді на міст були винесені ікони і всі жителі міста повинні були, проходячи ним, плювати на лики святих. Тим, хто цього не робив, одразу ж відрубували голову і зіштовхували в річку. Того дня сто тисяч християн Тбілісі прийняли мученицьку смерть.
Святині Тбілісі
Отож Господь сподобив мене доторкнутись, відвідати та помолитись у кількох святинях Грузії. Новозбудований кафедральний собор Самеба (в перекладі “Свята Трійця”) є одним із найвищих у православному світі. Собор та весь комплекс Лаври збудовані стараннями Католікоса-Патріарха Грузинської православної церкви Іллі ІІ на горі святого пророка Іллі; має десять вівтарів, чоловічий монастир, резиденцію Патріарха, духовну академію. Побудований у ХІV столітті на висоті майже 2 200 метрів. У соборі 13 престолів, нижній храм споруджений на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці, окремо стоїть дзвіниця. Храм був закладений у 1995 році, будівництво велося на пожертвування звичайних городян і великих бізнесменів та вміщує одночасно 15 тисяч людей. Перше богослужіння в соборі відбулося 25 грудня 2002 року. Освячено рівно через дев’ять років після закладки, в день Георгія Побідоносця — небесного покровителя Грузії. Собор величний та прекрасний. Територія гарно впорядкована: ідеальна чистота, багато дерев, квітів (моя улюблена лаванда також є). Ввечері побувала на літургії. Для себе відзначила, що на літургію прийшло багато чоловіків, молоді та дітей. Вони знають молитви, в якому одязі слід іти до храму, як там поводитись. У них усе виходить дуже органічно. В кафедральному соборі зберігаються ікони — унікальна “Всі святі землі грузинської” та старовинна святого архістратига Михаїла. Остання унікальна тим, що архістратиг Михаїл наступає на абсолютне зло, зображене не у вигляді дракона чи змії, а на людину, яка є втіленням усякого непотребства.
Усьому світу відома свята гора Мтацмінда, що в Тбілісі і є частиною Триалетського хребта. На її схилі — дуже старовинна церква святого Давида — засновника чернецтва в Грузії. За переказами, подвижник поселився тут ще в VI столітті. У XIX столітті на місці його молитов була збудована кам’яна церква. Навколо неї з 1929 року існує пантеон “Мтацмінда” (“Мамадавіті”) з захороненнями видатних постатей Грузії, які прославили країну, серед них відомі письменники, артисти, вчені й національні герої. Першим знаменним на цьому місці було поховання відомого російського письменника Олександра Грибоєдова і його дружини княжни Ніно Чавчавадзе.
Незабутнє враження справив також храм Сіоні, що в центрі Тбілісі. Він не великий, але величний. Напевне, в цьому й полягає архітектурне диво. Сучасна будова храму складається з фрагментів, які належать різним епохам. Названий Сіонський собор на честь однойменного храму в Єрусалимі. В церкві є давня мироточива ікона святого апостола Андрія Первозванного, а також у білому мармуровому саркофазі знаходиться голова апостола Фоми. Бо, виявляється, шість апостолів бували на території древньої Грузії. Голов-на реліквія храму Сіоні — хрест святої Ніно, яка принесла в Грузію християнство. Зроблений він із виноградної лози і перевитий її власним волоссям. У храмі я вперше зробила для себе християнське відкриття про плат нерукотворний Богородиці.
Відвідала я також храм Георгія Побідоносця, який є небесним покровителем Тбілісі та Грузії. Храм має два рівні. Підземний — святої великомучениці Марини і там зберігаються її нетлінні мощі. Також побувала в Російській церкві Олександра Нев-ського. Побудована вона в 1864 році на пожертвування віруючих, додатково Святійший Синод виділив 5 000 рублів. У 1886 році до церкви була прибудована дзвіниця. Є дві трапезні: Олександра Невського і Миколая Чудотворця (побудована в 1900 році на честь імператора Миколи II). У 1913 році поряд з церквою звели каплицю на честь 300-ліття династії Романових.
Мала нагоду також відвідати місце, яке грузини називають другим Єрусалимом, — старовинну столицю Іверії Мцхету. Це духовне серце Грузії. Мцхета відома всьому православному світу як місце, де зберігаються найбільші святині християнства — хітони Христа і Богородиці. У старовинному монастирі Схеті-Цховелі зберігається також мантія пророка Іллі. Тут поховані грузинські царі, патріархи, тут відбувались найголовніші церковні події, зокрема інтронізація Патріарха. Хітон Христа витканий Пресвятою Богородицею без жодного шва. Мав пурпуровий колір. Патріарший собор Схеті-Цховелі збудований на честь 12 апостолів. Походження назви “Схеті-Цховелі” — “Животворящий Стовп” пов’язане з переказом про прийняття Грузією християнства. Легенда розповідає, як житель Мцхети Еліоз, будучи в Єрусалимі, бачив розп’яття Христа і повернувся додому з реліквією — хітоном Христа, за яку заплатив великі кошти. Його сестра Сидонія, яка вже стала християнкою, доторкнувшись до хітона, померла. Її поховали разом з хітоном, що залишився у неї в руках. На могилі Сідонії з’явилося велике дерево.
За давніми переказами, під час другого пришестя Христа, як воскреснуть ті, що у вічності, то саме Сідонія подасть Христу хітон на знак того, що грузини вірні вірі Христа.
Перший християнський цар Грузії Міріан побажав спорудити над могилою Сідонії церкву. На виконання його бажання кипарис зрубали, вирізали з нього сім колон і стали встановлювати їх у церкві. Шість колон було встановлено, сьома ніяк не піддавалася, а зависла в повітрі. Просвітителька Грузії свята Ніно молилася всю ніч. Тільки тоді цей стовп “без дотику руки людської” став на своє місце. Стовп мироточив і це дорогоцінне миро оживляло, лікувало важкохворих. Звідси й пішла назва храму — “Животворящий Стовп”. У IV столітті на місці існуючого храму була побудована перша християнська дерев’яна церква. Через сто років замість неї спорудили кам’яний храм, який простояв до початку XI століття. У 1010-1029 роках Католікос Грузії Мелхиседек почав будівництво нового патріаршого храму, кафедрального собору Мцхети. Пожертви на будівництво були зроблені не лише церквою, а й правителями окремих грузинських царств та навіть візантійським імператором. Будівництво Схеті-Цховелі очолив зодчий Арсукідзе. За переказами, побудований ним шедевр викликав заздрість у його вчителя: як, учень перевершив майстра?! Вражений учитель звів наклеп на Арсукідзе і майстру відрубали праву руку… Так це чи ні, але над центральною аркою північного фасаду собору Схеті-Цховелі дійсно поміщений барельєф із зображенням руки, що тримає кутник. Напис під рельєфом такий: “Рука раба Божого Арсукідзе. Пом’яніть”.
Протягом своєї довгої історії собор зазнав безліч негараздів. Храм кілька разів руйнували і відновлювали. Особливо він постраждав у кінці XIV століття від нашестя Тамерлана, за наказом якого були підрубані підвалини храму. Але собор встояв. Незважаючи на численні доповнення і поновлення, собор у цілому зберіг вигляд, який надав йому в 1029 році зодчий Арсукідзе, перебудувавши стародавню базиліку в хрестовокупольний храм, де знаходиться часточка мощей святого апостола Андрія Первозванного. Храм вражає строгим благородством і спокоєм. Саме тут приходить розуміння, що плоть — ніщо, дух животворить… Недалеко розташований храм святої Ніно, а на тому місці, де вона молилася, зведена каплиця. Святу рівноапостольну Ніно дуже шанують у країні як просвітительку і небесну покровительку.
Я мала щасливу нагоду просити благословення у настоятеля храму Схеті-Цховелі. Він повідав, що паломники можуть зупинитися в житлі, збудованому поряд з монастирем.
Можна багато розповідати про побачене. Але емоції, переживання та сприйняття не передати ні словами, ні фото, ні відео. Єдине побажання: їдьте в Грузію, знайомтесь із її християнськими святинями та пізнавайте все самі.
Зоя Діденко, голова Хмельницької міської “Просвіти”
На фото: старовинне місто Мцхета; авторка біля мощей святого Андрія Первозванного; каплиця над могилою Сідонії, де зберігається хітон Ісуса;
дерево на місці молитов рівноапостольної Ніно, покровительки Грузії