Олександр Романенко, ветеран Збройних сил, пенсіонер:
— Свого часу ми навіть не знали цього слова — корупція, хоча певні негативи в суспільстві були теж. Думаю, варто розділити це нинішнє явище: одна річ — протиправна діяльність посадовців, інша — лікарі, вчителі. Щодо перших: на яку зарплату можна чиновнику, прокурору, міліцейському начальнику збудувати триповерховий палац на території міста і їздити на дорогій іномарці? Зрозуміло, що за “додаткові” доходи. Саме це ми бачимо у Хмельницькому. Отож на законодавчому рівні треба встановити обов’язковість звітування посадовців не лише про власні доходи, а й про витрати з відповідними наслідками.
Звичайно, сьогодні практично кожен громадянин стикається з практикою “віддячення” шкільного вчителя чи медпрацівника. Це традиція минулих часів, але тоді такі подарунки були на рівні квітів, коробки цукерок чи пляшки шампанського. Зараз встановлений самим суспільством відповідний тариф, який вимірюється цифрами з багатьма нулями. Щоб цього позбутися, потрібні не лише стандартні реформи, а й інша культура суспільних відносин. Але це справа не нашого, а наступних поколінь.
Микола Савченко, підприємець:
— В Україні з проявами корупції борються під тиском Євросоюзу, але все більше на словах. Натомість у кожному конкретному населеному пункті люди можуть розповісти про безліч фактів корупції, з якими вони стикаються: підприємці, бюджетники при працевлаштуванні, транспортники у стосунках з працівниками ДАІ, рядові громадяни у судах тощо. Мені самому колись довелося дати хабара, щоб вирішити на свою користь питання з приватизацією земельної ділянки в Хмельницькому районі. Біда в тому, що подібні речі стали звичним явищем, діти інших взаємовідносин собі вже не уявляють.
Маю можливість дивитися супутникове телебачення. В інформаціях з Білорусі та Росії майже щодня розповідається про викриття корупційних злочинів на різних рівнях. Особливо в Росії, де заводять карні справи на мерів міст, губернаторів, високопосадовців міністерств та відомств. А у нас таке враження, що з цим повний порядок.
Андрій Сергійович, військовий пенсіонер, підприємець:
— Звичайно, доводилося! Кумівство, вирішення питань “по дзвінку”, хабарництво стали, на жаль, уже якоюсь невід’ємною частиною нашого життя. Про те, що якесь питання довелося не вирішувати, а саме “рішати”, чую від усіх своїх друзів та знайомих. Сам неодноразово потрапляв у подібні ситуації, але конкретні випадки називати не буду — навіщо мені нові проблеми? Ми всі виявились у цьому зав’язані і як подолати хабарництво та корупцію у нашому суспільстві — не знаю, думаю, що навряд чи це можливо взагалі. Краще вже заплатити чи домовитися, ніж боротися проти системи і витрачати час і нерви.