Чесно кажучи, ми не надто хотіли братися за висвітлення цієї доволі заплутаної історії з розрекламованими в деяких місцевих медіа та Інтернеті подробицями проекту ремонту й реконструкції Хмельницького центрального універмагу, який йшов від його “господарів” — дирекції ТОВ ТКФ “Хмельницький ЦУМ” та ТОВ “Ріелт Буд”. Якщо детально ознайомитися з їх версією цього проекту, то складається враження, що він уже пройшов усі стадії розробки і ось-ось почне реалізовуватися, бо як інакше оцінити усю цю рекламну кампанію з залученням до нього потенційних інвесторів?
Чесно кажучи, ми не надто хотіли братися за висвітлення цієї доволі заплутаної історії з розрекламованими в деяких місцевих медіа та Інтернеті подробицями проекту ремонту й реконструкції Хмельницького центрального універмагу, який йшов від його “господарів” — дирекції ТОВ ТКФ “Хмельницький ЦУМ” та ТОВ “Ріелт Буд”. Якщо детально ознайомитися з їх версією цього проекту, то складається враження, що він уже пройшов усі стадії розробки і ось-ось почне реалізовуватися, бо як інакше оцінити усю цю рекламну кампанію з залученням до нього потенційних інвесторів?
Тож не дивно, що останнім часом “бізнесова” спільнота нашого міста, без особливого розголосу серед “непосвячених”, активно обговорює ситуацію навколо ЦУМу: хтось універмаг купував, а хтось продавав — і цілком, і в роздріб. Пішла чутка й про те, що ЦУМ хтось “захопив”, що там когось виселили, а когось звільнили… А ще нібито з’явився під цей проект інвестор: чи то східний, чи то навпаки — західний, а у когось ніби почали вимагати гроші, і чималі. І все це на фоні переваг розрекламованого сучасного торгово-розважального центру, паркінгу, готелю, фаст-фуду, ресторану, перукарні, косметологічних кабінетів, які мають з’явитися після реалізації проекту.
Проте зазначимо для себе чи не найосновніший факт у хитросплетіннях цієї історії: досі офіційні господарі ЦУМу у відповідних державних органах, тобто міському департаменті архітектури, містобудування та земельних ресурсів, не одержали умов і обмежень на виконання цього проекту і, що основне, цей проект, з огляду на особливість розташування ЦУМу в центрі нашого міста, не пройшов апробацію на засіданні містобудівної ради. Про цей факт публічно ніхто з них досі не говорив, тож вочевидь уся ця голосна рекламна кампанія викликає подив і явно попахує ознаками “лохотрону”. Здається, про це вже почала здогадуватись і частина залучених до неіснуючого (!) досі проекту реконструкції ЦУМу інвесторів, які підписували з його нинішніми господарями, виходить, доволі сумнівні угоди та вносили певні кошти. Чому сумнівні? Та тому, що весь цей рух угод, зобов’язань, проплат перебував, зрозуміло, за сімома замками, аж поки окремі інвестори не засумнівалися в їх прозорості і почали забирати свої внески.
Незважаючи на те, що у ТОВ “Хмельницький ЦУМ” та в його партнера ТОВ “Ріелт Буд”, яке виступає у ролі виконавця проекту, витік інформації про їх внутрішні справи завжди був мінімальним, та останнім часом інформаційний потік звідти збільшився, що свідчить про те, що ситуація там або критична, або близька до такої.
Загальнодоступна ж інформація з реєстру судових рішень свідчить, що якісь конфліктні явища там почали відбуватись ще у 2010 році: частина учасників виключила з товариства інших, а ті вже в суді захищали свої права. Неофіційно близькі до керівництва товариства джерела стверджують, що хтось намагався викупити універмаг, але при цьому не дійшов згоди в ціні з його керівництвом, у якого було власне бачення умов такого продажу з урахуванням свого особливого статусу. Подейкують, що найбільша кількість акцій зосереджена якраз у п’ятьох людей, які, зрозуміло, задоволені ситуацією, а десятки інших учасників товариства нині вже клянуть і керівництво, яке годує їх обіцянками про світле майбутнє, і своїх колег-учасників, які виявилися спритнішими і живуть сьогоденням.
Нагадаємо, що ще у 2011 році місто облетіла чутка, що ЦУМ продається. І навіть ціну визначили чималеньку — з розрахунку тисяча доларів за кожен квадратний метр. Але оскільки за цей час і керівництво, і працівники товариства залишилися тими ж, як і умови оренди для орендарів — незмінними, то очевидно, пропозиція з продажу не мала попиту.
А вже у травні цього року почалася згадана активна рекламна та комерційна кампанія щодо продажу квадратних метрів у ЦУМі, але вже за ціною дві тисячі доларів за метр. На тлі “згасання бізнес-активності” в регіоні та в країні загалом динаміка зростання ціни тут просто дивовижна — за два роки підйом на сто відсотків!
Але кілька обставин почали дивувати потенційних інвесторів-покупців, найперше тих, хто в ажіотажі дав завдаток за ці квадратні метри. Чомусь тим орендарям приміщень у ЦУМі, які виявили бажання купити ці омріяні метри, поставили умову достроково розірвати свої договори та звільнити приміщення. А ще дивніше те, що директор ЦУМу, агітуючи за реалізацію “інвестпроекту” і продаж квадратних метрів, договори з покупцями не укладає, а направляє до посередника. Чомусь договори з цією нерухомістю пропонують укладати не з нотаріальним посвідченням, як зазвичай, а на довіру та під гарантію посередника. А ще покупці, які за час своєї бізнес-діяльності звикли консультуватися з правниками, прийшли до висновку, що, сплативши 32 тисячі доларів, стануть не власниками нерухомості, тобто своїх кревних квадратних метрів, а одними із багатьох співвласників ЦУМу. З тих заманливих пропозицій незрозуміло, хто буде відповідати за утримання та ремонт самого приміщення універмагу, скажімо, його даху, інженерних мереж, постачання електроенергії, води, тепла? А що робити, якщо власник сусідніх 16 квадратних метрів заборонить їм пройти до власних метрів?
А тут ще масла у вогонь додав конфлікт учасників ТОВ “Хмельницький ЦУМ”, які, виявляється, ще в травні зобов’язались продати свої кревні відсотки невідомим громадянам. Знову ж таки, ціну покупці пообіцяли їм добру, а керівництво товариства всім і кожному з них наказало, що продавати потрібно тільки конкретним особам. Вони ж, видно, з простоти своєї ще й якісь папери на підтвердження своєї обіцянки підписали, їх, зрозуміло ж, за нашою національною традицією, не читаючи. А те, що підписали, не у себе залишили, а передали на зберігання своєму керівництву, хоча добре, що дехто про всяк випадок сфотографував ці документи на мобільний.
А нещодавно, у червні, учасники ТОВ отримали листи, які в неприкритій формі містили погрозу застосувати до них штрафні санкції, про які вони ні слухом, ні духом. Побігли до керівництва, а ті їм кажуть, що вони зобов’язані згідно з підписаними паперами це зробити, а якщо не виконають умов своїх (?) зобов’язань, то сплатять штраф у розмірі 50% тієї немаленької ціни, за якою хотіли продати свою частку. Пробували забрати ті угоди — не віддали. Це вже потім люди у фотокопіях угод дочитались, що керівництво нібито каже “правду”. Виявляється, що у разі продажу нерухомого майна товариства (читай — будь-якого цумівського квадратного метра), кожен з учасників ТОВ зобов’язаний заплатити покупцю з їх часток все той же грабіжницький штраф.
То чому тоді керівництво товариства агітувало за продаж квадратних метрів? — запитаєте. Можливо, тому, що за дивним збігом обставин покупцем часток в учасників товариства та керівником фірми-посередника ТОВ “Ріелт-Буд”, що продавала квадратні метри ЦУМу, є одна й та ж особа — їх директор Володимир Чук, в якого, здається, вже нині виник конфлікт інтересів з директором ТОВ ТКФ “Хмельницький ЦУМ” Олегом Лукутіним.
То чи не будуть нині ошукані бізнесмени, які сплатили кошти за цумівські квадратні метри, його справжніми господарями при такому розкладі інтересів? Чи отримають уже учасники товариства “Хмельницький ЦУМ” омріяні гроші за свої частки у товаристві, чи навпаки сплатять грабіжницькі 50% штрафу власним коштом, який їм нарахують з тієї наобіцяної “гарної ціни”? А може, у зв’язку з несплатою цього “законного штрафу” вже через суд у них просто відберуть їх частки у товаристві?
Завважмо, що всі ці оборудки відбуваються на фоні того, що офіційні господарі ЦУМу досі не зробили і не затвердили самого проекту його реконструкції. А дехто каже, що у нашім місті, яке відрізняється неабиякою бізнес-активністю, вже неможливі подібні авантюри. Ще й як можливі, шановні, якщо у цій історії, здавалося б, з усіма ознаками “лохотрону” ніхто їх досі не побачив. Та сподіваємося, що наш журналістський погляд на неї допоможе цей конфлікт розв’язати виключно у правовій, а не кримінальній площині…
В.СІВАЧ