“Медаль за бой, медаль за труд — из одного металла льют” — під таким гаслом відбулася зворушлива зустріч ветеранів праці, яку організувала і провела рада міської організації ветеранів України. Майже 40 заслужених трударів, які сумлінною працею на колгоспних полях і у заводських цехах кували Велику Перемогу, а у важкі післявоєнні роки відбудовували народне господарство країни, робили свій вагомий внесок у її процвітання, запросили за один стіл організатори. Батьківщина високо оцінила жертовну працю цих людей, відзначивши державними нагородами та подяками.
“Медаль за бой, медаль за труд — из одного металла льют” — під таким гаслом відбулася зворушлива зустріч ветеранів праці, яку організувала і провела рада міської організації ветеранів України. Майже 40 заслужених трударів, які сумлінною працею на колгоспних полях і у заводських цехах кували Велику Перемогу, а у важкі післявоєнні роки відбудовували народне господарство країни, робили свій вагомий внесок у її процвітання, запросили за один стіл організатори. Батьківщина високо оцінила жертовну працю цих людей, відзначивши державними нагородами та подяками.
Їм було що сказати одне одному, згадати роки своєї юності та молодості, обпалені війною, напівголодні, але сповнені гордістю за нехай зовні скромний, проте справжній життєвий подвиг.
Багато довелося пережити Ганні Артамановій: фашистська окупація, насильницька відправка у Німеччину, гнила бруква, якою годував бауер, втеча додому… Ким і де тільки не працювала вона по війні: заготівельницею овочів, швачкою, у психіатричному диспансері. Всюди була серед кращих, за що й отримала медаль “За доблесний труд”. Цією ж нагородою пишаються нині Марія Бочарнікова, яка у роки війни працювала в підсобному господарстві танкової дивізії у Проскурові, Валентина Коваленко та Раїса Пахвата, яка доглядала поранених у госпіталі, Надія Дунець та Ганна Горошкевич, котрі були взірцем на колгоспних полях у найважчі воєнні та повоєнні роки.
Коли селище Лезневе звільнили від фашистів, шістнадцятилітній Софрон Соломаха пішов працювати в колгосп, згодом вивчився на тракториста, комбайнера і завжди відзначався майстерністю та готовністю допомагати своїм товаришам, найвищими трудовими досягненнями. За це був нагороджений медаллю “За доблесний труд у 1941-1945 роках” та орденом Трудового Червоного прапора.
Два цих ордени на грудях Федора Бондаря — заслуженого ветерана електроенергетики та Дмитра Литовки, який розпочав трудовий шлях рядовим колгоспником на житарці, а завершив заступником голови облвиконкому, керівником агропромислового комплексу Хмельниччини.
Для кожного з них та всіх учасників урочистої зустрічі щирі слова глибокої поваги висловили голова ради обласної організації ветеранів України Володимир Купратий та міської — Гаптульмунір Садиков. Художнім дарунком для них були пісні у виконанні народного ветеранського хору “Ретро”. Добрим словом організатори цієї зустрічі подякували директору їдальні №33 Галині Дячук, яка підготувала святковий стіл, та голові обласного фонду “Милосердя і здоров’я” Володимиру Кухарю — вірному другу та помічникові ветеранської організації міста.
Подібні зустрічі стали традиційними у діяльності ради міської організації ветеранів України і щороку доповнюються все новими формами.
Володимир РАЗУВАЄВ