Твердження про те, що студентські роки — найкращі в житті, стало вже своєрідною калькою, котру щоразу використовують до слова і не дуже. Проте як не скористатися таким твердженням, розповідаючи про незабутні враження студентів Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії? У 2012/2013 навчальному році, окрім необхідних професійних знань, одержаних на парах і під час самостійних занять, низка студентів здійснила поїздку до Австрії та Угорщини.
Твердження про те, що студентські роки — найкращі в житті, стало вже своєрідною калькою, котру щоразу використовують до слова і не дуже. Проте як не скористатися таким твердженням, розповідаючи про незабутні враження студентів Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії? У 2012/2013 навчальному році, окрім необхідних професійних знань, одержаних на парах і під час самостійних занять, низка студентів здійснила поїздку до Австрії та Угорщини.
Четвертокурсниця Марта Ісаєнко, розповідаючи про подорож, одразу зауважує, що вона стала можливою завдяки декану факультету початкової освіти та філології Інні Ящук та неабиякій допомозі Ігоря Байдака, котрий не лише допоміг з оформленням усіх необхідних паперів, а й орієнтував на місцевості у незнайомих країнах. “Ми побачили стільки неповторних місцин, отримали стільки неймовірних вражень, що вони, напевне, залишаться з нами на все життя!” — сподівається дівчина.
Варто зауважити, що схожі поїздки у гуманітарно-педагогічній академії відбуваються майже щороку. До слова, минулоріч студенти мали змогу побувати в Польщі та Чехії. Чи варто говорити, що спільні подорожі не лише розширюють кругозір юних, наснажують новими враженнями, розвивають естетично, а ще й неабияк здружують студентів різних курсів?!
Шестикурсниця Лілія Король цього року вперше здійснила подорож, організовану вузом. “У Відні ми пробули лише один день, а ось у Будапешті впродовж кількох днів відвідали і зоопарк, і тропікарій, здійснили прогулянку на кораблику Дунаєм, оглянули майже всі тамтешні історичні пам’ятки. Хотіли побувати в парламенті, але на той час він був на реконструкції, тому задовольнилися спогляданням споруди ззовні”.
А ще обидві мої співрозмовниці, як майбутні вчительки початкових класів, під час екскурсії до школи в Угорщині звернули увагу на специфіку навчання дітей. Звісно, за короткий час не вдалося перейняти якісь методи чи специфіку навчання, проте найбільше вразила по-домашньому тепла атмосфера у школах, групи дітей, які налічують усього 6-10 учнів, і те, що школярі цілком вільно почуваються під час навчання і можуть будь-якої хвилини дістати заготовлені з дому бутерброди чи воду і поїсти або напитися, коли заманеться, навіть незважаючи на величезну кількість іноземців, котрі завітали на екскурсію до їхнього класу.
Природно, що студенти нетерпляче чекають уже наступної поїздки, бо як зазначили мої співрозмовниці: “Їхати до чужої країни цікавіше разом!”. Напевне ж, як і згодом обмінюватися враженнями від поїздки.
Оксана РАДУШИНСЬКА