Цей поетичний рядок визначного представника української діаспори, поета і художника Святослава Гординського найяскравіше відображає емігрантську долю й почуття Володимира Січинського (на фото) — людини багатогранного обдарування як архітектора, мистецтвознавця, педагога, філософа, художника-графіка, історика.
Цей поетичний рядок визначного представника української діаспори, поета і художника Святослава Гординського найяскравіше відображає емігрантську долю й почуття Володимира Січинського (на фото) — людини багатогранного обдарування як архітектора, мистецтвознавця, педагога, філософа, художника-графіка, історика.
Ще в студентські роки Володимир Січинський захопився дослідженням української древньої церковної архітектури. Згодом з-під його пера виходять монографії: “Дерев’яні церкви і дзвіниці Галицької України ХІV-ХІХ ст.”, “Архітектура в стародруках”… За ці роботи був удостоєний однієї з п’яти стипендій Міжнародного інституту інтелектуальної співпраці (Женева, 1927). Захистив докторську дисертацію.
Апогеєм громадської активності Володимира Січинського були 20-30-ті роки ХХ століття. З утворенням у Чехії Українського вільного університету та Українського педагогічного інституту імені М.Драгоманова Володимир Січинський у цих навчальних закладах викладав філософію і мистецтво-знавство. Виступив фундатором української гімназії, заснованої в Празі. Учні гімназії користувалися підручниками чеською мовою, щоб виправити становище, Січинський у 1937 році за власні кошти видав невеличким накладом (200 примірників) книгу “Вступ до українського краєзнавства”, куди окремими розділами вмістив фрагменти з майбутньої книги “Чужинці про Україну”. У цій своєрідній читанці для юних українців автор дав пояснення, звідки походить назва “Україна”, обґрунтував значимість українських герба (тризуба) і прапора.
Велику наукову цінність мають його дослідження з архітектури, графіки, декоративно-ужиткового мистецтва “Пам’ятки української архітектури”, “Історія українського мистецтва. Архітектура”, “Історія українського граверства ХVІ-ХVІІІ ст.”, “Друкарські українські видавничі знаки ХVІ-ХVІІІ ст.”, “Нариси з історії української промисловості”, “Українські історичні орнаменти”, “Українські народні орнаменти” та інші.
Плідно працював Володимир Січинський і в галузі книжкової графіки, оформивши понад 70 книг. За його проектами споруджено низку народних домів, житлових будівель у Галичині, Закарпатській Україні, Чехії, ряд культових споруд на Пряшівщині, у США, Канаді, Бразилії. В їх основі — традиції вітчизняного зодчества, зокрема архітектури давньокняжої доби Х-ХІІ століть, так зване українське архітектурне бароко. Як архітектор вирізнявся сполученням різних стилів та новітніх засобів будівництва.
Січинський часто виступав з доповідями на зібраннях у спільнотах української діаспори в багатьох країнах, писав статті для різних енциклопедій, зокрема “Української загальної енциклопедії”. В Празі очолював Товариство прихильників книги (книголюбів), яке об’єднувало бібліографів, бібліотекарів, видавців, вчених та простих читачів. Якраз йому і було доручено сформувати колекцію українських видавничих знаків та екслібрисів для міжнародної виставки книжкової культури в Празі. Він же підготував науковий каталог для презентації української графіки в Римі.
Усі наукові праці Володимира Січинського (особливо “Чужинці про Україну”, де зібрано документальний матеріал без фальсифікацій та підробок 154 мандрівників та науковців різних країн світу) конче потрібні нам сьогодні, коли спала з очей імперсько-російська полуда і починаємо студіювати справжню історію України.
Хочеться вірити, що до 120-річного ювілею Володимира Січинського НАН України спроможеться видати всі його наукові праці.
Микола КУЛЬБОВСЬКИЙ