Минулого четверга з колективом театру ім. М.Старицького вдруге зустрілися члени комісії, сформованої облдержадміністрацією та облрадою для вивчення конфліктної ситуації, до якої прямий стосунок мають газета “Проскурів” та найвідоміший подільський письменник Броніслав Грищук. Звісно, наш судовий процес за позовом директора театру П.І.Данчука про його нібито образу честі та гідності та посягання на ділову репутацію нами до цього зібрання має лише опосередковане відношення, але як ще одна ілюстрація до нашої доказової бази на суді про необдуманість його звинувачень варта уваги.
Минулого четверга з колективом театру ім. М.Старицького вдруге зустрілися члени комісії, сформованої облдержадміністрацією та облрадою для вивчення конфліктної ситуації, до якої прямий стосунок мають газета “Проскурів” та найвідоміший подільський письменник Броніслав Грищук. Звісно, наш судовий процес за позовом директора театру П.І.Данчука про його нібито образу честі та гідності та посягання на ділову репутацію нами до цього зібрання має лише опосередковане відношення, але як ще одна ілюстрація до нашої доказової бази на суді про необдуманість його звинувачень варта уваги.
Щоправда, напередодні численна делегація з театру організовано пішла на прийом до голови ОДА, в чому досі відмовлено ініціативній групі, яка пробує інформувати керівництво області про ненормальну ситуацію в театрі. Цікаво, чи в ОДА наважилися б прийняти, скажімо, делегацію від тих семи десятків працівників, які були звільнені з театру за останні три роки? Навряд. Проте навіть згадане зібрання в театрі вже вкотре підтвердило, що вимоги ініціативної групи, в яку увійшли митці, яких морально зламати не вдалося, цілком обґрунтовані. На зборах, по суті, у висновках комісії було підтверджено, що згадана нами вже не раз атестація працівників театру була проведена з порушеннями, тож директор Данчук змушений був скасувати її своїм наказом від 4 червня цього року. Нарешті було визнано, що і “деякі” вимоги Держгір-промнагляду також мають під собою реальну основу. Визнано було незаконність наказу директора про нашумілий медогляд. До речі, і головний бухгалтер театру пані Очеретна, яка досі має шанс потрапити до суду за образу честі та гідності, змушена була прилюдно на цих зборах просити вибачення за свій публічний наклеп на одного з членів ініціативної групи.
Дехто з представників запрошеної (читай — керованої. — В.С.) преси після цих зборів надто тенденційно підійшов до результатів вже цих зборів, не усвідомивши досі, що за вимогою ініціативної групи та в поглядах на ситуацію в театрі авторів нашої газети йдеться насамперед про застереження зниженню його творчого потенціалу, неякісній репертуарній політиці, ненормальному морально-психологічному клімату в колективі, а вже потім про порушення у трудовому законодавстві тощо.
Звичайно, хотілося б сказати, що після цих зборів настануть у колективі кардинальні зрушення, але такий висновок, вочевидь, був би передчасним. Адже в театрі, де один зі скороспілих, сумнівної фаховості худруків може публічно заявляти, що “украинская драматургия — это муть”, мабуть, не скоро запанує нормальна творча атмосфера. Зрештою, не менше переконує в цьому і той факт, що об’єктом згаданого судового позову став письменник Броніслав Грищук, який створив для театру знакову п’єсу “Трон і корона”, як і те, що його нинішнє керівництво просто не усвідомлює для чого у театральному мистецтві існують театральна критика, рецензія. Тож швидше за все, у цій не театральній історії “далі буде”, адже до її залаштункового перебігу залишається ще немало запитань…
В.СІВАЧ