Після яскравих гастролей Львівського муніципального драматичного театру ім. Лесі Українки знову завирувала в театральному приміщенні на Соборній, 60 чергова “виставка-ярмарок”, з помпезною рекламою, біля якої сором’язливо притулився веретяний щит з повідомленням про те, що в академічному театрі ім. М.Старицького відбудеться прем’єра вистави “Квартет для двох” (автор п’єси — Анатолій Крим). Схоже, ця жалюгідна верета тепер замінює тут театральні афіші.
Після яскравих гастролей Львівського муніципального драматичного театру ім. Лесі Українки знову завирувала в театральному приміщенні на Соборній, 60 чергова “виставка-ярмарок”, з помпезною рекламою, біля якої сором’язливо притулився веретяний щит з повідомленням про те, що в академічному театрі ім. М.Старицького відбудеться прем’єра вистави “Квартет для двох” (автор п’єси — Анатолій Крим). Схоже, ця жалюгідна верета тепер замінює тут театральні афіші.
Отже, парадоксальним прологом “Квартету для двох” прислужилася виставка-ярмарок. Щоправда, не тільки “квартетній” виставі так щастить. Однак і на гендлярсько-лицедійному шляху з’явилися перші здобутки: програмки до вистави. Але у них настільки примітивний дизайн, що плакати хочеться, тексти набрані з граматичними помилками. Але будемо вважати, що тут зроблено нелегкий крок у бік відновлення театральної культури.
Та чи зважиться керівництво театру на наступний крок — добір якісного репертуару? На мій погляд, “Квартет для двох” нікому не додав авторитету.
Комедія А.Крима — слабенький драмовиріб з численної маси сюжетів про сімейні чвари: літній композитор приводить у дім молоду коханку; його дружина наймає собі бой-френда на добу, аби помститися чоловікові-зраднику; весь цей “шведський” цирк фонтанує в одній квартирі; в результаті фабульних сальто-мортале блудний композитор залишається біля розбитого корита (чи то роялю). Типова комедія ситуацій, але замішана на дрібному, обивательському матеріалі. Опис пересипаний дотепами з колоди клубу веселих та кмітливих. Півтори години, поки триває вистава, публіка регоче. Звучить остання репліка, тренькає рояль, гаснуть софіти — і що?.. Який інтелектуальний, моральний урок дав нам академічний театр ім. М.Старицького, зігравши “Квартет” А.Крима? Небезпечно чоловікам приводити коханок під один дах із законними дружинами. Пореготали. Подякували.
Напевно, режисер-поставновник відчував внутрішню мертвеність драматургічного матеріалу. У п’єсі епізод спогадів: композитор з дружиною згадують щасливу мить своєї далекої молодості під час перебування в Парижі (запитання до драматурга: навіщо знадобилося переносити щастя головних персонажів аж до Франції? В Україні романтичної місцинки не знайшлося?). Режисер застосував світло і щемливу музику, щоб капнути гарячою сльозою на глядацькі серця і хоча б трішечки підготувати їх до сприйняття трагічної ноти фіналу. Він і жанр вистави визначив як трагікомедію, одначе трагедії не вийшло. Скільки не дуй у рукави і штанини швейних виробів на виставці-ярмарку у фойє академічного театру ім. М.Старицького, мертва матерія не оживе. Аналогічно і з Кримовим драмовиробом: талановито грали досвідчені Анатолій Остапенко й Олена Пшенична, старанно тягнулися за майстрами молоді актори Катерина Власенко і Олександр Віт, але перетворити словесну жуйку і живі образи не змогли. Ані співчуття, ані відторгнення, себто естетичної реакції, жоден персонаж не викликав. Півтори години життя, витрачені на перегляд “Квартету”, змарновані.
До позитиву даної імпрези я зарахував би той відрадний факт, що тонким, віртуозним митцям А.Остапенку і О.Пшеничній дісталися нарешті головні ролі. Було б художньо виправдано і справедливо, якби пан Анатолій і пані Олена в подальшому фігурували саме на першому, а не на другому плані. Для цього знову ж таки потрібен серйозний репертуар, випробувані театральною історією класичні твори в інтерпретації сучасних режисерів, здатних адекватно читати класику.
Адже репертуарна невибагливість керівництва академічного театру ім. М.Старицького уже дається взнаки. Контраст професіоналізму між провідними акторами і молоддю надто різкий. Інакше і бути не може, адже молоді митці позбавлені ґрунту для творчого зростання. На “Квартетах” майстерності не накопичиш.
Низький художній рівень репертуару є надто небезпечним і для майстрів. Роки спливають, незіграні ролі втрачаються назавжди. Посивіти на сцені, не зігравши Шекспіра, Мольєра, Шіллера, Чехова… — невтішне майбутнє.
Олександр МАТРОСОВ, ведучий рубрики