Прийнятий Верховною Радою Закон України “Про доступ до публічної інформації” встановлює прозорість і відкритість органів місцевої влади, зокрема змінює регулювання підготовки та затвердження ними проектів рішень, визначає обов’язковість умов розміщення інформації у ЗМІ та на офіційному веб-сайті. Але чи відповідає на практиці діяльність місцевої влади всім вимогам законодавства і чи саме воно в усьому співпадає зі статтями Конституції України?
Прийнятий Верховною Радою Закон України “Про доступ до публічної інформації” встановлює прозорість і відкритість органів місцевої влади, зокрема змінює регулювання підготовки та затвердження ними проектів рішень, визначає обов’язковість умов розміщення інформації у ЗМІ та на офіційному веб-сайті. Але чи відповідає на практиці діяльність місцевої влади всім вимогам законодавства і чи саме воно в усьому співпадає зі статтями Конституції України? На ці та інші запитання спробувала відповісти відкрита дискусія “За прозору місцеву раду!”, яку організував Інститут політичної освіти (ІПО) за підтримки Міжнародного фонду “Відродження” в 45 найбільших містах країни. Минулого тижня така дискусія в рамках “круглого столу” відбулась у Хмельницькому за участю представників місцевих громад з інших регіонів України: Дніпропетровщини, Вінниччини, Запоріжжя, Сумщини тощо.
Дослідження ІПО засвідчують, що права виборців у доступі до публічної інформації щодо діяльності органів місцевого самоврядування у більшості регіонів досі не відповідають законодавству. Так, засідання рад, виконавчих органів, постійних депутатських комісій закриті для виборців, документи не доступні, проекти рішень у повному обсязі не оприлюднюються, статути громад не оновлюються і не вдосконалюються, у роботі деяких владних органів застосовується цензура.
Наприклад, Закон “Про доступ до публічної інформації” гарантує доступ на сесійні засідання місцевих рад усіх зацікавлених осіб. Натомість практика Хмельницької обласної ради цього не підтверджує, за винятком екстраординарних випадків, як у часи Майдану в 2004 році. Навпаки Хмельницька міська рада таку можливість передбачає і навіть застосовує відкриту трансляцію пленарних засідань для численних учасників пікетів чи мітингів, оскільки число місць у сесійній залі обмежене.
Щоправда, і Хмельницька міська рада не позбавлена порушень у процесі сесійної роботи. Так, проекти рішень не оприлюднюються в повному обсязі протягом п’яти, але не пізніше 20 робочих днів до дати розгляду, постійною практикою є розгляд проектів рішень з голосу депутатів. За законом, ці рішення можуть оскаржуватись у суді з відповідними наслідками.
До речі, цей закон не передбачає і проведення закритих пленарних засідань, а також позачергових сесій без завчасно оприлюднених рішень.
Щодо останнього учасники дискусії з консультантами ІПО не погодились. На їхню думку, в роботі місцевих органів влади нерідко виникають випадки, коли необхідно терміново провести пленарне засідання: стихійне лихо, епідемія, інша екстраординарна ситуація, необхідність внести зміни у поточний бюджет тощо. Конституція України щодо цього визначає пріоритети на право захисту життя і здоров’я людей, відтак є суперечності з деякими іншими законодавчими актами, зокрема щодо публічної інформації.
Інше питання, з яким стикаються люди на місцях: чи може бути розпорядником інформації про діяльність органу самоврядування депутат? Конституція України не визначає місцеві ради органами влади, а лише органами місцевого самоврядування, хоча де-факто вони ними є. Отож депутат є суб’єктом владних повноважень, відтак виборці мають право на одержання публічної інформації не лише від місцевої ради, а й від свого депутата. У Луцькій міській раді один з депутатів був за позовом виборців притягнутий до суду за відмову надати їм необхідну інформацію і змушений був сплатити накладений судом штраф у сумі 450 гривень.
За результатами запровадженого ІПО проекту “За прозору місцеву раду!” будуть проведені дослідження статутів місцевих громад 45 найбільших міст України і надіслані місцевим радам відповідні пропозиції щодо їх вдосконалення, а також звернення до правоохоронних органів у разі відмови приведення власних рішень до вимог законодавства про публічну інформацію.
Володимир РАЗУВАЄВ