І знову у нас на календарі День української писемності та мови. Тож ходжу рідним містом і “милуюся” багатьма псевдоукраїнськими вивісками, бо писані з помилками, зокрема іноземною мовою, без українського аналогу, про що, до речі, неодноразово писав і “Проскурів”. Але ефект від подібних наших сигналів тим, хто повинен у міській владі, бодай, не допускати схожих мовних ляпів, як бачимо, нульовий. От і маємо те, що маємо. Кажу тут, насамперед, про низьку мовну культуру нашого торговельно-розважального бізнесу. А всім нам, виходить, також немає діла до цих фактів порушення мовного законодавства у рідному місті. І як тут не заздрити полякам, іншим нашим сусідам, і зокрема Росії, де недавно вже зобов’язали навіть заробітчан із-за кордону складати іспити на знання російської мови та історії…
Анатолій БІЛИК, м. Хмельницький