Прикраси, які вона створює з бісеру, дарують приємні емоції людям. У неї було багато рукодільних уподобань, які час від часу змінювались: вона вишивала, в’язала, але робота з бісером захопила Світлану Рогачевську настільки, що тепер майстриня віддає цьому захопленню увесь свій час. Уже шість років, сама тому дивуючись, не може й дня прожити без голки та різноколірних подружок-намистинок. Завдяки фантазії вона поринає в дивосвіт. Все інше для неї перестає існувати…
Прикраси, які вона створює з бісеру, дарують приємні емоції людям. У неї було багато рукодільних уподобань, які час від часу змінювались: вона вишивала, в’язала, але робота з бісером захопила Світлану Рогачевську настільки, що тепер майстриня віддає цьому захопленню увесь свій час. Уже шість років, сама тому дивуючись, не може й дня прожити без голки та різноколірних подружок-намистинок. Завдяки фантазії вона поринає в дивосвіт. Все інше для неї перестає існувати…
А почалося все просто: син попросив допомогти виготовити простеньку прикрасу з бісеру. Це було його шкільне завдання, яке вони виконали разом. Потім той виріб подарували бабусі, а у Світлани з’явилася зацікавленість до техніки бісероплетіння й вона взялася самотужки її освоювати. Син з чоловіком до жіночого свята подарували спеціальну книгу про техніку роботи з бісером. І тоді вона захворіла на бісероманію. По-справжньому. Домашні навіть не раді були, що у неї з’явилося таке хобі, бо тепер Світлана не випускала з рук голку, нитку й бісер. Вона нанизувала намистинки, підбираючи їх за кольором, розміром, оцінювала зроблене, але задоволеною залишалася рідко. Сама розуміла, що не вистачає практики. Дуже мріяла потрапити на майстер-класи справжніх майстринь. І здійснилося: якось поїхала в Київ і потрапила на міжнародну виставку “Модний бісер”. “Я дивилася на ту красу, яку виготовили американські майстрині, й казала собі, що ніколи в житті не зможу створити щось подібне”, — ділилася жінка. Додому поверталася, відчуваючи справжню ейфорію від побачених шедеврів. Чудові прикраси з бісеру, виявляється, нічим не поступаються ювелірним виробам!
“У бісероплетінні можна вдосконалюватися до безкінечності, — розповідає майстриня. — Перші мої роботи, які я собі залишила, звичайно, далекі від ідеальних. Тепер я це розумію. А за прикраси, які роблю сьогодні, мені вже не соромно. Людям вони подобаються. Коли роблю прикрасу, то намагаюся передати їй свою позитивну енергетику. Хай людина, яка її носитиме, отримує задоволення…”
Як і в кожної майстрині, у Світлани вже є свої секрети майстерності. Такі з’являються лише після довгої та наполегливої роботи й творчих пошуків. Тепер, освоївши різні техніки й прийоми бісероплетіння, майстриня часто експериментує, комбінуючи їх в одному виробі, а інколи нові техніки “народжуються” під час роботи. Останнім часом захопилася вишиванням прикрас. Вважає, що саме в цій техніці найбільше проявляється фантазія автора. А ще жінка намагається ніколи не повторюватись у своїх роботах. “Мені не цікаво робити однакові вироби. Вважаю, — каже пані Світлана, — що авторські роботи не повинні копіюватися. Бо це не серійне виробництво, щоб штампувати одне і те ж… Повторити свій виріб я, звичайно, можу, інколи мене навіть просять замовники. Але це все одно буде інша робота — інша фактура, інший бісер, інший колір. Переконана, що той, кому сподобається моя прикраса, також має бути впевнений, що вона в одному екземплярі. Інакше для чого тоді платити за авторство?” Кожну свою прикрасу майстриня робить виразною та самодостатньою. Власниця не матиме потреби додатково підбирати для гардеробу ще й інші доповнення, аби створити образ. Все і так буде виглядати чудово.
Під час святкування Дня міста Світлана Рогачевська серед місцевих і немісцевих майстрів ручних робіт представляла свої авторські жіночі прикраси, виготовлені в різних техніках (на фото). Це сережки, браслети, намиста, підвіски, кулони, кольє… Вироби вирізнялися оригінальністю, цікавою кольоровою гамою, а також поєднанням різних матеріалів: шкіри, чеського та японського бісеру, натурального каміння, стрічок. Треба мати неабияке терпіння, щоб з маленьких намистинок створити ось такі шедеври мистецтва. Спілкуючись, запитую Світлану про те, звідкіля у неї беруться ідеї для створення нових прикрас? Жінка усміхається: “Мені завжди хотілося творити щось красиве, щоб робити жінку неповторнішою, особливішою, чарівнішою. Ідеї народження нових прикрас виникають від спілкування з різними людьми, від подій, що трапляються в житті, від кольорів, які нас оточують, почуттів, які переживаємо, від емоцій, які відчуваємо. Всі мої творіння різні, бо життя різноманітне, багатоколірне”.
Інколи, коли все йде як слід, може за чотири-п’ять діб виготовити виріб. Але буває, що ідея губиться на півдорозі і тоді доводиться на деякий час відкладати роботу, аж поки не прийде натхнення. “Чим складніша робота, тим більше вимагає терпіння, вдумливості. Трапляється, взявши до рук камінь, я не знаю, який вигляд матиме моя робота. Кожного разу все буває по-іншому. Багато часу витрачаю на підбір матеріалів. За ними їжджу до столиці, бо в Хмельницькому і вибір малий, і ціна значно вища. Інколи паралельно роблю декілька робіт”, — розповідає майстриня.
Бісер — чарівний матеріал, здатності його безмежні, з його допомогою можна створювати дивовижні прикраси. З цими прикрасами можна сформувати будь-який жіночий образ — романтичний і діловий, вінтажний і cучасний. “Я ніколи не нав’язую людині свої вироби. Вважаю, що це зайве. Бо для мене не головне — продати роботу, а подарувати радість, поділитися частинкою тих відчуттів, які маю сама”.
Вікторія СТАНДРІЙЧУК