Якраз 16 вересня завершив роботу так званий Ялтинський євроінтеграційний саміт, який, як відомо, проводиться з ініціативи та за кошти зятя екс-президента Леоніда Кучми, відомого олігарха Віктора Пінчука. Та якраз 16 вересня в Україні всі небайдужі люди вшановують пам’ять про журналіста Георгія Гонгадзе, якого у цей день 12 років тому було вбито не без участі Леоніда Кучми. От і питається: цей саміт хтось навмисне “приурочив” до роковин вбивства журналіста Гонгадзе чи як? І коли нарешті настане хоч якийсь фініш у справі Гонгадзе, вбивці якого хто сидить, а кого вже, як екс-міністра внутрішніх справ Кравченка, відправили насильницьки на той світ, бо хто повірить, що людина у себе двічі могла вистрелити? — а декого, як екс-генерала міліції Пукача ще досі судять за цей злочин на закритому процесі? Усім відомо, що замовлення на вбивство Гонгадзе йшло з кабінетів Кучми, а серед тих, хто давав подібні злочинні накази, був і Литвин. А нині у Ялті проходить саміт, на якому той же Кучма — серед найіменитіших гостей. На його честь у компанії з Брежнєвим та Щербицьким недавно у Дніпропетровську відкрито пам’ятники, які місцевій казні обійшлися у сім мільйонів гривень…
От і питається: в якій ми державі живемо, які ідеали сповідуємо, яких героїв, видатних особистостей вшановуємо? Як на мене, то, вочевидь, у нашому “данському королівстві” вже давно щось не так, коли, скажімо, людина, яка напряму причетна до резонансного вбивства журналіста Гонгадзе, який став символом журналістської чесності, нині у честі, а його жертва досі не відомщена, бодай у вигляді рішення суду.
В.Сівач