У нашій газеті стартував конкурс “Дивосвіт птахів Поділля”. Звичайно, роботу найкращих фотографів буде оцінено. Ці щасливчики отримають призи та інші вияви визнання. Очевидно, щоб майстерно фотографувати птахів, зробити унікальний знімок, потрібно любити пернатих, захоплюватись ними, уважно спостерігати за їх поведінкою. Але зазвичай ми не помічаємо пташиного диво-світу. В потоці щоденних проблем, різних клопотів ми зовсім не вміємо розгледіти красу.
У нашій газеті стартував конкурс “Дивосвіт птахів Поділля”. Звичайно, роботу найкращих фотографів буде оцінено. Ці щасливчики отримають призи та інші вияви визнання. Очевидно, щоб майстерно фотографувати птахів, зробити унікальний знімок, потрібно любити пернатих, захоплюватись ними, уважно спостерігати за їх поведінкою. Але зазвичай ми не помічаємо пташиного диво-світу. В потоці щоденних проблем, різних клопотів ми зовсім не вміємо розгледіти красу.
Володимир Новак (на фото) за покликанням — орнітолог, справжній знавець пташиної стихії. Крім того, у своєму рідному селі Голосків у школі викладає біологію, хімію, інформатику і малювання. Тримаючи стару пошарпану книгу “Пернаті друзі”, Володимир Олександрович з сяючими очима розповідає про момент, який вирішив у його житті дуже багато: “В шостому класі мені подарували цю книгу батьки. Прочитавши її, подумав: “Якщо стільки є птахів, то чому я їх не знаю?” Саме ця книжечка визначила мою професію. Це вже зараз є різноманіття подібних видань, навіть звукові. А тоді практично це була єдина книга, за якою можна було розрізняти птахів”.
Володимир Новак, глянувши у вікно, згадує: “Раніше по сусідству ріс дуже густий садок, як ліс. І ось сюди якось залетів арктичний вівчарик. Цей вид в Україні майже не зустрічається. Він собі співав у садочку, а я тим часом швидко на комп’ютері шукав за голосами, хто ж це співає, яка саме пташка. Це була перша реєстрація арктичного вівчарика на території нашої країни. А ще був випадок: років п’ять тому залетів до нас пелікан. Бачили його на наших ставках, в Меджибожі. Прожив у наших краях десь тижні два, а потім полетів”.
Пан Володимир має сина, який продовжує справу батька. Вже працював над роботою “Орнітофауна сіл Подільського Побужжя”. Але це не єдиний учень, який перейняв від знавця птахів любов до них. Володимир Олександрович розповідає про своїх шкільних вихованців: “Коли прийшов у школу, організував гурток юннатів, які хотіли відкривати щось нове для себе, спостерігати за природою”.
Учні разом з їх наставником часто ходять у походи. Крім того, юні орнітологи активно займаються науковою діяльністю: “Постійно беремо участь у роботі Малої академії наук. З 1995 року наші маленькі науковці займають на районному, обласному рівнях перші місця”. Звичайно, Володимир Олександрович і сам пише наукові статті про птахів та екологічне виховання дітей.
Як виявляється, Володимир Новак є ще й рятівником пернатих: “Дуже часто діти приносять мені птахів. Якщо птах здоровий, я відношу його на те ж місце, він не пропаде. А от поранених, виснажених, примерзлих виходжую”.
Почувши про наш фотоконкурс, Володимир Олександрович дає цінні поради фотомисливцям: “У наших околицях на території долини Південного Бугу є 243 види птахів. Дуже гарні самці іволги. Вони мають яскраво-жовте забарвлення. Якось бачив такого на ясені біля свого дому. Особливістю є те, що вони завжди сидять серед листя. Дуже гарно співають. Якщо зайти на їх територію, то якраз на пісню самця можна виманити. Також немає двох однакових самців турухтана. Навесні в кожного з них пір’я навколо шиї різне. Ще колись за часів Російської імперії один із дворян пообіцяв 1000 рублів золотом тому, хто знайде двох однакових турухтанів. Але це просто неможливо зробити.
А, взагалі, не знаючи природу птахів, їх поведінку у природі, не зможете близько підійти до них. Молоді птахи ще підпускають до себе, а от дорослі — ні. Взимку можна підійти до пернатих ближче, а влітку птахи дуже обережні. Щодо Хмельницького, місцем, де можна побачити незвичайних птахів, є частина Південного Бугу, де зарослі, хащі, на Старокостянтинівському шосе. Там дуже багато цікавих пташок. Наприклад, деркач — вимираючий вид. Щоправда, чув його востаннє років п’ять тому. Він полюбляє кричати вечорами…”
Отож, звертаючись до читачів “Проскурова”, які “інфіковані” позитивною “хворобою” птахолюбства, запам’ятовуйте поради Володимира Новака, хапайте фотоапарати і біжіть за своїми фотошедеврами. Можливо, саме ваше фото стане не тільки переможцем у нашому конкурсі, а й своєрідним поштовхом для інших у відкритті дивосвіту птахів рідного краю.
Вікторія ТАРАН
На фото: під час акції “Будиночок для птаха”