Хмельниччина багата на культурно-історичні пам’ятки. Так, одна з найгарніших фортець України — Меджибізька — знаходиться майже біля Хмельницького. Про проблеми та перспективи цієї унікальної фортеці розповів газеті “Проскурів” директор Державного історико-культурного заповідника “Ме-жибіж” Олег Погорілець.
Хмельниччина багата на культурно-історичні пам’ятки. Так, одна з найгарніших фортець України — Меджибізька — знаходиться майже біля Хмельницького. Про проблеми та перспективи цієї унікальної фортеці розповів газеті “Проскурів” директор Державного історико-культурного заповідника “Ме-жибіж” Олег Погорілець.
— Олеже Григоровичу, утримання фортечних споруд та їх реставрація — дуже затратна справа. Не секрет, що держава не забезпечує архітектурні пам’ятки належною матеріальною підтримкою, через це їх керівництво має власними силами шукати джерела фінансування, зокрема, фестивальною і туристичною діяльністю.
— Фестиваль у нас поки що один і він, зрозуміло, дає велику частину фінансів, які ми заробляємо, майже 400 тисяч гривень у рік. Але ці кошти нас не рятують, оскільки реставрація фортеці потребує мільйонних витрат. Ще в 2004 році було визначено, що для початкової реставрації нам потрібно 34 мільйони, а з них виділено тільки п’ять. В останні чотири роки кошти на реставрацію майже не виділяються. А те, що ми заробляємо, витрачаємо на підтримання теперішнього стану фортеці й створення належних умов для туристів. Фортецю щорічно відвідують майже 30 тисяч людей. І не хочеться, зрозуміло, щоб вони в Інтернеті залишали негативні коментарі.
Інша частина коштів йде на створення нових музейних експозицій і проведення наукових конференцій. Ми щорічно організовуватимемо по дві такі конференції.
А щодо археологічних експедицій на нашій території, то вони зазвичай працюють за власний рахунок, оскільки в нас зараз немає можливості виділяти на це кошти.
— Тобто частина робіт для підтримки Меджибізької фортеці здійснюється за рахунок волонтерів? Розкажіть, будь ласка, про це.
— У нас діють кілька програм. Одна з них — “Майбутнє через культуру” — це волонтерський рух навчальних закладів, які приїжджають нам допомагати впорядковувати територію в середині й навколо фортеці. Ці роботи нескладні та безпечні.
Інший напрямок — археологічні експедиції. Зараз ми маємо три такі експедиції, в яких проходять навчальну практику студенти, але й приїжджає багато ентузіастів, які просто хочуть допомогти.
— Меджибізька фортеця має гарний архітектурний, хоч і незакінчений з відомих причин ансамбль. За рахунок чого ви плануєте приваблювати нових відвідувачів?
— Кожна фортеця має свою специфіку щодо географічного розташування й архітектурної композиції. Нині у Меджибожа великий потенціал для збільшення кількості відві-дувачів. Тепер ми і взимку організовуємо невеличкі фестивалі, в цьому році спробували провести етнографічне Свято матері, про яке, на жаль, мало хто знає. На перспективу плануємо організувати фестиваль Магдебурзького права, який також буде мати історико-етнографічний ухил. Тобто ми працюємо на майбутнє, аби привабити потенційних туристів. До речі, 24-26 серпня запрошуємо на традиційний фестиваль середньовічної культури “Стародавній Меджибіж”. Багато тих, хто приїжджає на нього вперше, просто не вірять, що така фортеця є в Україні. І так можна сказати не лише про Меджибіж. У нашій країні є дуже багато замків, фортець світового рівня, але чимало українців чомусь не знають про них.
— Щоб привабити відвідувачів, потрібна широка рекламна кампанія. Яким чином ви інформуєте туристів? У вас є якісь особливі маркетингові ходи?
— Ми посилено працюємо в цьому напрямку: заповідник є постійним учасником міжнародних туристичних ярмарків, презентуємо себе на всіх можливих виставках. А в цьому році студентка з хмельницького університету розробила брендовий логотип. Це вже певний прорив, оскільки раніше у нас не було жодного символу, який би презентував фортецю. Цей логотип зображує дві річки — Буг і Бужок, між ними знаходиться стародавній Меджибіж, який летить через століття.
До речі, цьогоріч вперше в області в нас проходять туристичну практику троє польських студентів із Люблінського університету, які будуть проводити польською мовою екскурсії для польських туристів.
— Посада директора музею-фортеці дуже відповідальна й, певно, складна… Для багатьох людей ви відомі швидше комендантом фортеці, аніж директором. Пане Олеже, в чому полягає специфіка цієї посади?
— Так, я дійсно іноді називаю свою посаду комендантом. Бо комендант, на відміну від директора, не стільки командує людьми, скільки організовує життя в фортеці, проведення реставраційних, археологічних робіт, фестивалів. Комендант має більше обов’язків. У цьому й полягає специфіка такої роботи. Звичайно, можна бути просто функціонером і виконувати свої посадові обов’язки, але так не цікаво жити.
— Фортецю, напевно, окрім звичайних людей, щорічно відвідують знамениті гості. Колись ходили чутки, що в Меджибожі навіть Мадонна побувала. Цей дійсно так? І які ще знаменитості були гостями в фортеці?
— Про те, що тут була Мадонна, я теж читав в Інтернеті, але особисто її не бачив. Якщо вона й була, то, можливо, інкогніто, щоб відвідати місце захоронення Баал Шем Това (засновник хасидизму — авт.). В основному сюди приїжджали з робочими візитами посли США, Канади, Польщі, Чехії, Австрії. А ось зірок світового рівня я тут не бачив, але сподіваюся, що вони до нас ще завітають…
Розмовляв Андрій ЯЩИШЕН
Фото автора