Позачергова вісімнадцята сесія Хмельницької міської ради, яка, як відомо, прийняла звернення до Президента України з вимогою накласти вето на Закон України “Про засади державної мовної політики”, і далі залишається в центрі уваги жителів міста. Від себе додамо, що пошта редакції, дзвінки до нас лише підтверджують правильність позиції наших депутатів. І все ж сам перебіг сесії, її підготовка та загалом ситуація у міськраді таки потребують більшої деталізації, про що засвідчує і наша розмова з секретарем міської ради Валерієм Лесковим.
Позачергова вісімнадцята сесія Хмельницької міської ради, яка, як відомо, прийняла звернення до Президента України з вимогою накласти вето на Закон України “Про засади державної мовної політики”, і далі залишається в центрі уваги жителів міста. Від себе додамо, що пошта редакції, дзвінки до нас лише підтверджують правильність позиції наших депутатів. І все ж сам перебіг сесії, її підготовка та загалом ситуація у міськраді таки потребують більшої деталізації, про що засвідчує і наша розмова з секретарем міської ради Валерієм Лесковим.
— Знаєте, Валерію Олександровичу, досі не покидає відчуття хвилювання, напруги, які панували перед початком сесії. Адже не секрет, що багато хто сумнівався, чи збереться на неї необхідна кількість депутатів.
— Відверто скажу, що певне хвилювання було і в мене, адже ми ініціювали проведення позачергової сесії буквально на третій день після того, як 3 липня у Верховній Раді відбулося це ганебне голосування за Закон Ківалова-Колесніченка. Зрештою, було чому хвилюватися і так би мовити з суто технічних причин, адже декілька депутатів з фракції “Батьківщини” та тих, хто мав відому позицію з цього питання, були за межами міста: хтось у відрядженні, хтось у відпустці, хтось навіть на лікарняному ліжку. До речі, всі вони відреагували на рішення сесії письмовими заявами про підтримку її рішення щодо мовного закону. І все ж на пленарне засідання сесії мало з’явитися не менше 31 депутата, що, власне, і відбулося.
— Проте, наскільки знаємо, бо ж, як відомо, це шило у мішку важко втаїти, напередодні йшла масована обробка багатьох депутатів, аби їх змусити не з’являтися на сесію.
— На жаль, і це було. Звичайно, я не дивуюсь депутатам провладної орієнтації, хоч, як засвідчують недавні події на дванадцятій сесії обласної ради, на якій було прийнято Звернення до Президента, вже ініційоване провладною більшістю, їх цинічно було підставлено. Розумію, що на третій день після ганебного голосування провладної більшості у парламенті щодо мовного закону їх партійні керівники не визначилися, як діяти у нашому місті й області, а тому, видно, була дана команда за будь-яку ціну зірвати нашу позачергову сесію, що, власне, і прагнули зробити ці люди, до яких, на жаль, долучилися і депутати, які створили депутатську групу “За добробут хмельничан!”.
— Але що вони всі втрачали у даному випадку? Хіба могло зрозуміле, як на нас, питання статусу державної мови стати для когось каменем спотикання? Зрештою, серед депутатів, які свідомо не з’явилися на цю сесію, багато нібито самодостатніх людей?
— І я так думаю, хоч не берусь судити нікого, адже у таких випадках йде перевірка на громадянську зрілість кожного з нас і депутатів зокрема. Хочеться лише сподіватися, що цей випадок їх малодушності стане для них добрим життєвим уроком і вони усвідомлять, що у житті за будь-яких обставин є межа для компромісів. На мій погляд, мовне питання якраз і є такою межею, яку переступати не можна, якщо ми прагнемо добра своїй державі, яка без цементуючої складової, якою є державна мова, просто не спроможна відбутися.
— І все ж нещодавно міськрада вже мала прецедент, коли було зірвано роботу її сімнадцятої сесії. Не секрет, що якраз тоді була перша спроба ваших опонентів змістити вас з посади секретаря міської ради. Нині лідери депутатів-регіоналів вже подали на вас позов до суду, заперечуючи ваше право займати цю посаду, мотивуючи тим, що ви є головою міської парторганізації “Батьківщини”, і навіть виграли його в Хмельницькому міськрайонному суді.
— Знаєте, я не надто переоцінюю роль своєї особи у цих подіях і в міськраді зокрема. І хоч зрив сімнадцятої сесії справді був спрямований на те, аби змістити мене з посади, а нині вже з’явилася ця замовна, нічим не вмотивована справа з цього приводу, та все ж мету усіх цих дій наших опонентів бачу в іншому. Вони, на моє глибоке переконання, і цю позицію поділяють усі мої колеги, прагнуть дестабілізувати ситуацію не лише у міськраді, але й у місті. Тобто усунення мене з посади секретаря міськради — це лише перше завдання цих людей, бо основне для них — паралізувати роботу міської ради та здійснювати тиск на міського голову з тим, щоб змусити Сергія Мельника, скажімо, піти на парламентські вибори, захопивши у той же час посаду секретаря міськради, який за законом виконує обов’язки міського голови у час його відсутності з тих чи інших причин. Дестабілізація роботи міськради неодмінно призвела б до погіршення соціально-економічної ситуації в місті. До речі, подібним незаконним шляхом партія влади діє, зокрема, у Чернівцях.
— Яка ваша реакція та ваших колег з фракції “Батьківщини” на подібні дії?
— Як ви знаєте, сімнадцята сесія таки відбулась і хмельничани побачили справжнє обличчя тих, хто її зривав. Пройшла і позачергова вісімнадцята “мовна” сесія, яка засвідчила, що дезінтегрувати роботу міської ради їм не вдається.
Що ж до згаданого рішення суду, то, звичайно, ми подамо апеляцію, адже воно абсолютно невмотивоване. На посаду секретаря міськради мене обирали 54 депутати таємним голосуванням, які добре знали, що я на той час був головою міської парт-організації “Батьківщини” і в тому числі позивачі. До речі, вже тоді, після свого обрання, я написав заяву до наших керівних органів про неможливість виконувати партійні обов’язки і є навіть рішення політради партії за підписом Олександра Турчинова про те, що я призначений тимчасово виконуючим обов’язки голови міського осередку “Батьківщини”…
— І що суд? Адже нині у такий спосіб ми можемо опинитися без прем’єр-міністра Миколи Азарова, який є головою Партії регіонів, без голови облдержадміністрації Василя Ядухи, який є лідером обласних регіоналів.
— На жаль, законодавець чітко не прописав, чим є так звана громадська робота, коли той чи інший посадовець займається у позаробочий час партійною діяльністю. Але розуміючи те, в яких умовах опозиції доводиться працювати, я свідомо пішов на складення з себе партійних обов’язків, хоч, як виявилося, Хмельницький міськрайонний суд на всі ці факти та документи навіть не збирався звертати уваги. Словом, послідовники Киреєва і тут діяли за відомою схемою, і мені навіть шкода було дивитися на представника хмельницької Феміди, якому у листопаді треба буде перезатверджуватися на своїй посаді через Верховну Раду.
Зрозуміло, що все це лише складова масованого тиску на міського голову Сергія Мельника. До речі, Сергій Іванович недвозначно заявив, що і далі виконуватиме свої обов’язки міського голови, яким він став завдяки довірі міської громади, яка тим самим найняла його на роботу, і на жодні спроби тиску на нього не піддасться, адже тут вже йдеться про інтереси нашого міста, якими нехтувати він не збирається. Словом, на моє переконання, у міській раді було і є стабілізуюче ядро, яке не поступиться цими основними пріоритетами.
— Дуже показовою на “мовній” сесії, як підтвердження цих ваших думок, була позиція самих депутатів.
— Вдячний їм за їхню позицію, як і заразом усім депутатам, які взяли участь у цій позачерговій сесії міської ради. Нині ж часто роздумую над тим, як сталося, що на двадцять першому році незалежності України так гостро могло постати питання української мови, життєздатності нашої культури, духовності, чому знаходяться сили, які прагнуть до дестабілізації в країні і, зокрема, в нашому місті. Виходить, що ця провокація регіоналів стала для нас усіх холодним душем, змусила усвідомити, що наші національні інтереси потребують більш послідовного захисту, зокрема в гуманітарній сфері, а також подальшої консолідації усіх державницьких сил і в нашій раді та місті також.
Розмовляв Б.Демків