Олексій Шиманський, пенсіонер:
— Я родом з Радянського Союзу, тому для мене російська мова не чужа, і в тому, що вона стане другою державною, я нічого страшного не бачу. Є чимало країн, де спокійно уживаються кілька державних мов. Чому Україна не може стати такою? У нас майже половина населення говорить російською. Мій онук спілкується двома мовами, але граматику російську знає значно гірше, адже ця мова в школі майже не вивчається, гадаю, ця ситуація згодом зміниться.
Олексій Шиманський, пенсіонер:
— Я родом з Радянського Союзу, тому для мене російська мова не чужа, і в тому, що вона стане другою державною, я нічого страшного не бачу. Є чимало країн, де спокійно уживаються кілька державних мов. Чому Україна не може стати такою? У нас майже половина населення говорить російською. Мій онук спілкується двома мовами, але граматику російську знає значно гірше, адже ця мова в школі майже не вивчається, гадаю, ця ситуація згодом зміниться.
Андрій Шмурко, менеджер:
— Вважаю, що Україна надто молода, щоб, замість розвинути, удосконалити свою мову, пропагувати ще й мову сусідньої держави. Я нічого не маю проти, коли хтось спілкується російською — на здоров’я, у нас демократія. Але навіщо робити її другою державною — не розумію. Це додасть лише зайвих труднощів з переоформленням державних документів. Гадаю, вся ця катавасія з мовним питанням робиться через неграмотних політиків, котрі нахапалися російських словечок ще з радянських часів і тепер лінуються освоїти свою рідну мову.
Оксана Світла, продавець:
— Я вже звикла, що перед виборами політики починають терзати мову, ховаються за мовними баталіями в той час, коли вирішувати потрібно нагальніші для країни потреби. У нас уже є одна державна мова, якою потрібно говорити, любити… Навіщо нам інша?! Багато громадян України знають, крім російської, ще чимало мов, давайте і їх одержавимо (жартую).
Андрій Ящишен, студент:
— Вважаю мовний законопроект абсурдним. По-перше, в Україні повинна бути лише одна державна мова — українська. По-друге, він є надто затратним, оскільки доведеться дублювати частину документації мовою тієї чи іншої національної меншини, а це чудовий плацдарм для відмивання коштів недобросовісними чиновниками. До того ж варто задуматися чи нам справді необхідно витрачати зайві гроші на подібні речі в умовах економічної кризи. Цей закон, на мою думку, був прийнятий регіоналами, щоб відволікти увагу виборців, особливо східної України, від важливих соціально-економічних проблем.
В’ячеслав Нагнибіда, заступник голови ХМГО “Студреспубліка”:
— Я вважаю, що мовний закон — це не вияв демократичних перетворень, а ганебний прояв передвиборчого популізму. Щодо шляху його прийняття, то тут про демократію чи хоча б порядність говорити не доводиться.
Олексій Голеншин, громадський діяч:
— Альтернативи української мови в Україні немає. Замість того, щоб покращувати економічну ситуацію в країні, окремі діячі намагаються заробити сумнівні бали напередодні виборів. Російськомовним жителям України байдуже, якою мовою їм приходять грабіжницькі рахунки за комунальні послуги. Таку владу потрібно міняти.
Наталя Мартинович, журналіст:
— На мою думку, в нашій країні державною повинна бути лише українська мова, в іншому випадку ми ризикуємо втратити свою самобутність. Мені прикро було чути в сюжетах телевізійних новин коментарі російськомовного населення про те, що їм незрозуміла українська, мені ж не важко розуміти російську?!
Артем Тідва, активіст незалежної студентської профспілки “Пряма дія”:
— Це непоганий привід відволікти людей від реальних проблем, бюджетного розкрадання і т.д. І це однаково вигідно як опозиції, так і владі. Хоча відчутної різниці між ними не бачу. Як перші, так і другі приймають однакові закони, а потім викривають махінації одне одного.