Коли людина не розлучається з фотоапаром десятки років, то вона, певно, вже давно оволоділа всіма премудростями свого творчого ремесла і відкрила всі секрети знімкування. Але ж відома життєва істина, що навчання і нового досвіду ніколи не буває забагато. За ними четверо подільських фотографів поїхали аж за кордон: міжнародний пленер у Чехії подарував їм не лише по дві тисячі знімків на картах пам’яті, але й кожному відкрив нові грані й можливості.
Коли людина не розлучається з фотоапаром десятки років, то вона, певно, вже давно оволоділа всіма премудростями свого творчого ремесла і відкрила всі секрети знімкування. Але ж відома життєва істина, що навчання і нового досвіду ніколи не буває забагато. За ними четверо подільських фотографів поїхали аж за кордон: міжнародний пленер у Чехії подарував їм не лише по дві тисячі знімків на картах пам’яті, але й кожному відкрив нові грані й можливості.
Минулого року кам’янець-подільський фотоклуб “Погляд” приєднався до міжнародного фотографічного руху, який об’єднує Чехію, Польщу, Словаччину, Білорусь та Україну. Вони щороку проводять пленери, але щоразу — в іншій країні. Торік господарями були кам’янчани, цього разу гостей покликало чеське містечко Яблунков. Серед трьох десятків учасників було двоє кам’янчан: Юрій Савін та Володимир Стрілецький і двоє хмельничан: Сергій Аніськов та Анатолій Іванов.
Голова клубу “Погляд” Юрій Савін, завдяки якому за-в’язалася міжнародна дружба, розповідає, що в чехів вони гостювали п’ять днів і кожен новий не був схожий на попередній. “Щоранку ми сідали в автобус і їхали: в гори Бескиди, Валаський музей народної архітектури та побуту, місцину Тройстик, де сходяться три кордони — польський, словацький та чеський, навіть побували на металургійному комбінаті площею 400 га. Побачили всього і багато. В тамтешнє життя нашими очима спочатку кам’янчани, а потім хмельничани зможуть поринути на спільній виставці. Зрозуміло, що всі ми знімали однакові сюжети та краєвиди, тому будемо відбирати краще з чотирьох фотоапаратів. Наступного року ця експозиція помандрує, можна сказати, на свою Батьківщину — в Чехію”, — розповідає пан Юрій.
Хмельничанин Сергій Аніськов фотографує добру половину свого життя, але на міжнародному пленері побував уперше. Каже, що мандрівка сподобалась і повчитися було чому, але, зізнається, іноземні колеги вже аж занадно полюбляють критикувати.
“Металургійний комбінат був для мене найцікавішим об’єктом, гігантські масштаби якого вражали наповал. Не кажу вже про те, що нас пустили познімати виробництво “живого” металу, — розповідає він. — Після прогулянок ввечері ми з колегами збиралися за чаєм-кавою і ділилися думками, ідеями, влаштовували презентації. І деякі з них навіть дуже чіпляли за живе”.
Інший хмельничанин Анатолій Іванов був серед нашої делегації найдосвідченішим. З-за кордону він привіз майже дві тисячі кадрів, але запевняє, що хороших нарахує не більше двох десятків. “ Раз або двічі в рік я намагаюся брати участь у подібних заходах. Корисно на інших подивитися і приємно себе показати. Що вразило мене в Чехії — це всюди європейська охайність, порядок, але ми якось не звикли знімати такі ідеальні картинки. Природа в них чудова, але українські карпатські пейзажі нічим не поступаються своєю величністю. Нам, подільським фотографам, за хорошим кадром далеко їхати не треба, бо Хмельниччина — це справжній клондайк для зйомок”, — ділиться він.
Ольга Цимбалюк
Фото надані учасниками поїздки