Те, як у вівторок Верховна Рада проголосувала за мовний законопроект Ківалова-Колесниченка, як, зрештою, того дня “спрацювала” парламентська опозиція, засвідчує, що в Україні не на жарт запущено так званий “ефект доміно”, яким чинна влада, по суті, розпочала — так, так, — демонтаж нашої незалежності та державності. Бо що б там не казали ідеологи цього законопроекту з Партії регіонів, як би нас не заспокоювали наші конформісти, які не бачать особливих загроз від цього провокаційного законопроекту, а цей ефект уже задіяно: влада в Україні через свою парламентську більшість оголосила поки що ідеологічну війну українській нації, уподобившись до царського режиму з його Емським та Валуєвським указами, петровськими, сталінськими репресіями проти нашого народу, перебравши у свій політичний актив усі “набутки” комуністичного режиму у його спробах асиміляції українців та нищенні всього українського.
Те, як у вівторок Верховна Рада проголосувала за мовний законопроект Ківалова-Колесниченка, як, зрештою, того дня “спрацювала” парламентська опозиція, засвідчує, що в Україні не на жарт запущено так званий “ефект доміно”, яким чинна влада, по суті, розпочала — так, так, — демонтаж нашої незалежності та державності. Бо що б там не казали ідеологи цього законопроекту з Партії регіонів, як би нас не заспокоювали наші конформісти, які не бачать особливих загроз від цього провокаційного законопроекту, а цей ефект уже задіяно: влада в Україні через свою парламентську більшість оголосила поки що ідеологічну війну українській нації, уподобившись до царського режиму з його Емським та Валуєвським указами, петровськими, сталінськими репресіями проти нашого народу, перебравши у свій політичний актив усі “набутки” комуністичного режиму у його спробах асиміляції українців та нищенні всього українського.
Дехто з наших поміркованих діячів скаже, що, мовляв, не варто настільки загострювати мовну проблему в країні, що це лише передвиборчий прийом регіоналів, які на мовному питанні вирішили “підлататися” люмпенським, українофобським електоратом. Що, мовляв, Віктор Янукович у ролі третейського судді нас “розсудить” і не підпише цей закон, виступивши у ролі національного інтегратора. Що нібито ніхто всерйоз на Банковій не вважає, що російській мові щось в Україні загрожує, адже української у найвищих владних коридорах ви не почуєте, як, зрештою, і на більшості провладних телеканалів, де за останні два з половиною роки у різний спосіб іде відверте антиукраїнське зомбування нашого суспільства…
Та, на жаль, все тут більш, ніж серйозно, бо позавчорашнє голосування у парламенті засвідчило, що вся ця “п’ята колона” вирішила не на жарт іти “в послєдній і рєшітєльний бой” проти власного народу, вдаючись навіть до примітивних провокацій руками віце-спікера-комуніста Адама Мартинюка, “ізолювавши” від головування на сесії Володимира Литвина. Хоча, взагалі-то дуже дивно, що спікер парламенту не знав, що виноситься того дня на розгляд сесії і як збираються по мовному закону голосувати його колеги-народники?
Та мене у зв’язку з цими, на жаль, цілком очікуваними подіями у парламенті, а нині вже біля столичного Українського дому, де в середу влада вдалася до сили, кинувши на мирних протестувальників спецпідрозділи, не менше хвилює ситуація в об’єднаній опозиції і, зокрема, в нашім краї та місті. Адже чомусь їй не вдалося об’єднати в середу свою малочисельну протестну акцію зі свободівцями. Насторожує, що виникали у декого з міських депутатів на останній сесії сумніви щодо необхідності прийняття звернення щодо мовної проблеми, що ми з вами всі допускаємо порушення мовного законодавства мало не на кожному кроці. Подивіться на вивіски багатьох наших торговельних, розважальних закладів, їх рекламу і ви переконаєтеся в тому, що наше нехтування державною мовою також провокує діячів ґатунку ківалових та колесниченків.
Тож, мимоволі розмірковуючи над наслідками цієї українофобської провокації, повертаєшся до інших історичних аналогій, коли нашу націю пробували ставити на коліна. Усі, хто затіяв її нині, мабуть, просто не знайомі з історичними уроками наших національно-визвольних змагань, не розуміють, що українська нація обов’язково відповість адекватно і на подібні виклики. Інша справа, що форми цієї боротьби у нинішні часи будуть мати інші, можливо, непередбачувані форми, коли “ефект доміно” спрацює у зворотному україноцентриському напрямку, бо ж недарма сказано: хто посіє вітер, той пожне бурю.
І ще одна “крамольна” думка. А може, цей демарш антиукраїнських сил і стане початком справжнього об’єднання патріотичних сил та нового пробудження нашої нації, що ніяк не може оговтатись від нинішньої сплячки та розчарувань своїми лідерами месіями?..