Дивовижна здатність людської пам’яті — одні події вона затирає, ніби сліди на піску, пересіває попелом і розвіює за вітром. З часом імена та обличчя людей, душі яких полинули у вирій, залишаються світлим відбитком у серцях лише найближчих, хто продовжує любити і пам’ятати, інколи озиваючись у спогадах чи снах. Але трапляється, що навіть пісня відходу за межу буття окремі постаті продовжують впливати на історію тих, хто залишився на землі, аби продовжувати недовершену ними справу.
Дивовижна здатність людської пам’яті — одні події вона затирає, ніби сліди на піску, пересіває попелом і розвіює за вітром. З часом імена та обличчя людей, душі яких полинули у вирій, залишаються світлим відбитком у серцях лише найближчих, хто продовжує любити і пам’ятати, інколи озиваючись у спогадах чи снах. Але трапляється, що навіть пісня відходу за межу буття окремі постаті продовжують впливати на історію тих, хто залишився на землі, аби продовжувати недовершену ними справу. Саме так можна сказати про заслуженого працівника культури України, лауреата обласної премії ім. Костя Широцького, почесного громадянина міста Старокостянтинова Володимира Ножку, незмінного упродовж понад 30 років керівника фольклорного колективу “Дзвіночок”. Та спочатку, ще у далекому 1970 році, був блискучий дебют на республіканському телебаченні з колективом “Доярочка” — це згодом він стане народним самодіяльним, народним аматорським, фольклорним, муніципальним, згодом віднайде дзвінку назву і стане відомим далеко за межами України — а тоді 25-річний Володимир Ножка просто щиро любить народну пісню і починає активну гастрольну діяльність, знаходить автентичні співанки, робить їх обробку для ансамблю, створює на сцені справжнє дійство і свято української пісні. Мистецтво України, пісню Подільського краю ансамбль “Дзвіночок” дарував для глядачів у Дагестані, Болгарії, Німеччині, Ізраїлі, на Кіпрі. За роки творчої діяльності ансамбль ставав учасником всеукраїнського свята “Цвіте і квітне Лесин край” (м. Но-воград-Волинський), міжнародного фольклорного фестивалю етнографічних регіонів України “Родослав” (м. Івано-Франківськ), Міжнародного фестивалю національних культур (м. Кам’янець-Подільський), перемагав у фестивалі-конкурсі “Національний Сорочинський ярмарок”. У 1992, 2001, 2003 роках колектив брав участь у звітних концертах Хмельниччини, котрі традиційно відбуваються у Києві, чотири рази перемагав у телевізійному турнірі “Сонячні кларнети”. Хтозна, скільки ще вершин могло бути попереду в колективу і його керівника, якби невмолима смерть не обірвала на півноті недоспівану пісню Володимира Ножки?
“Володимир Ножка був одержимий піснею, — розповідає лауреат обласної премії ім. Костя Широцького дружина Людмила Ножка. — Він був глибоко переконаний, що наш світ створений для того, аби в ньому лунала музика добра, миру, злагоди між людьми. Чуйний, добродушний, з повагою ставився до кожного учасника колективу, вболівав за його долю, вкладав частину свого серця в кожну душу, запалював іскорку життєдайного джерела. А ще — залишив по собі цілу гору зошитів із піснями та нотами. Колектив досі додає ці пісні до свого репертуару — пісні, надбані його першим керівником”.
Муніципальний фольклорний ансамбль ім. Володимира Ножки нині очолює його вірна подруга по життю та на сцені — дружина. Співають в ансамблі дві доньки, друзі, куми, а ще приходять нові люди, збагачують колишній “Дзвіночок” новими голосами та серцями. Колектив продовжує славні традиції і в пам’ять про минуле та в ім’я майбутнього знову і знову привозить до рідного міста перемоги в престижних фольклорних конкурсах та фестивалях: два роки поспіль — із “Сорочинському ярмарку”, з “Лесиних джерел” у Новоград-Волинську, з “Купальських зір” у Голій Пристані, з фестивалю “Красне Поле” у Хусті. А ще на базі колективу кілька років тому провели майстер-клас для представників українських діаспор із Росії, Молдови, Придністров’я, Узбекистану, Північної Осетії, Прибалтики, Кубані та Фінляндії.
Наприкінці цьогорічного червня Володимиру Ножці виповнилося б 65 років… Найкраще майстра пісні можна вшанувати лише піснями, отож у Старокостянтинівському районі відбувся звітний концерт муніципального ансамблю ім. В.Ножки “Лине з вирію пісня майстра — проростає в серцях людей”, приурочений знаковій даті в долі однієї родини, всього ансамблю, цілого краю. Пісні перепліталися зі спогадами, а сум від утрати межував зі світлом згадок і позирком у майбуття, в якому, як і тепер, звучатимуть українські пісні, надбані справжнім майстром пісні Володимиром Ножкою.
Оксана Радушинська
Фото з архіву родини Ножок