Євро-2012 охопило не лише ті міста, де проходять футбольні баталії. Вся Україна долучилася до видовищного дійства, хай не особисто, хай лише по телевізору чи радіо, але немає, певно, таких людей, хто б не вболівав, принаймні за нашу збірну.
Євро-2012 охопило не лише ті міста, де проходять футбольні баталії. Вся Україна долучилася до видовищного дійства, хай не особисто, хай лише по телевізору чи радіо, але немає, певно, таких людей, хто б не вболівав, принаймні за нашу збірну. Українська команда припинила змагатися, поступившись сильним командам Франції та Англії, демонструючи проте незабутню для вболівальників гру. Але футбольне свято триватиме ще до кінця місяця. Багатьом хмельничанам вдалося побувати на європейських матчах українських стадіонів. Своїми враженнями вони поділилися з нами.
Іван Гуцул, головний лікар міської дитячої лікарні:
— Вдалося побувати на стадіоні у Львові на грі збірних Німеччини та Португалії. Сказати, що вболівав за котрусь із цих команд, не можу, вболівав за хорошу якісну гру, за атмосферу футбольного свята, за гостинність України, яка приймала всю Європу. Вразив і “Арена-Львів” величчю, сучасним підходом. Хоча, на жаль, стався прикрий інцидент ще до початку гри: турнікети чомусь відмовилися пропускати вболівальників, спричинилася пауза, глядачів біля входів назбиралося чимало. У той момент було трохи соромно за господарів турніру, але врешті все вирішилося і всі ми поринули у футбольний азарт.
Загалом сам Львів — чудове місто, а з нинішнім європейським змагальним колоритом — і поготів. Тепла, дружня атмосфера у місті, думаю, сприятиме тому, що згодом вболівальники повернуться в Україну ще й як туристи.
Ростислав Горячок:
— Я, звичайно, як і всі українці, вболівав за рідну збірну, але зовсім не шкодую, що побував на матчі між збірними Німеччини і Данії, який відбувся на стадіоні “Арена-Львів”. Враження від футбольної зустрічі на львівському стадіоні найкращі, бо побачив гарну професійну гру сильних команд. Стадіон був переповнений. Половину місць зайняли фанати цих команд, які вели себе дуже достойно і дружелюбно. Атмосфера на стадіоні під час гри була хоч і напружена, але доброзичлива. Ми мали не одну нагоду сфотографуватись з німцями та данцями. Вони охоче позували з українськими футбольними фанами. Чесно кажучи, нам більше імпонувала гра німецької збірної і ми пораділи, що вона перемогла Данію з рахунком 2:1.
Щодо результатів гри збірної України, то ми засмучені, що команда не показала тих результатів, які могла б. Але за великим рахунком набагато важливішим є те, що Україну тепер знає більше людей, аніж до цього. Кожен, хто побував у нас у гостях, побачив нашу привітність, гостинність, відкритість та дружелюбність. Віриться, що Євро-2012 послужить гарній справі — відкриє Україну широкому зарубіжжю.
Віктор Паламарчук, вболівальник матчу Україна — Швеція:
— Серйозно цікавитися футболом став років вісім тому, отож питання їхати чи не їхати на Євро не стояло. Хотів не просто відчути дух, але й самому стати частинкою цього масового футбольного безумства.
Київ того дня був увесь жовтий. Розрізнити шведських та українських уболівальників з першого погляду було майже неможливо. Але в плані символіки, різних фанатських цікавинок, екстравагантного одягу вони нас обскакали. Шведські фани залишили після себе лише позитивні враження: вони по-доброму шалені і видно, що приїхали сюди відпочивати та розважатися.
На стадіоні від емоцій штормило. Перший матч вітчизняної збірної та ще й виграшний! Я накричався, зірвав голос… Такого свята українські вболівальники вже давно не відчували. Після гри з трибун лунав гімн: в одному пориві, стоячи, десятки тисяч фанатів співали і нетямили себе від щастя. Переживати щось подібне доводиться нечасто. До речі, нашими сусідами з боків були хмельничани. Тому ділити радість із земляками було ще приємніше. Зараз намагаюся придбати квитки на півфінал. Надіюся, на ще одну дозу задоволення від Євро.
Ваня Пастерук, діджей: матч Англія — Швеція:
— Коли був малим, займався футболом в ДЮФК “Поділля”. У років 15 закинув тренування, але спостерігати за цим видом спорту не перестаю. Для нашої країни Євро-2012 — подія шалених масштабів. Чекати подібної треба буде ще не одне десятиліття. Тому відвідати хоча б один матч мусив обов’язково.
Мій квиток на протистояння англійців зі шведами приїхав аж із Німеччини. Австрійська знайома, затята фанатка, отримала в подарунок кілька перепусток, одна з яких дісталася мені.
Перед матчем у фан-зоні дивилися гру нашої національної збірної з французами. Настрій через програш трохи зіпсувався, але щойно потрапили на стадіон, все, як рукою зняло. 64 тисячі глядачів, через кожні кілька секунд “мурашки” по тілу… Було дуже хвилююче, словами не передати. Спілкувалися багато з іноземцями: найбільше зі шведами, англійцями, росіянами. Їм в Україні подобається: в нас дешеве пиво, вродливі дівчата…
Сумно, що українська команда вилетіла зі змагання так рано. Я пообіцяв друзям: якщо вона виграє перший матч, до кінця чемпіонату носитиму тільки футболку національної збірної, вийде з групи — поголю бороду, стане чемпіоном — голову. Нашим уболівальникам до поразок не звикати, але обстригти волосся заради такої радості мені було б не шкода. Тим не менше, за чемпіонатом спостерігатиму, бо мої улюбленці — Німеччина, Англія продовжують боротьбу. Планую ще й з’їздити на фінал Євро.