Будь-яка допомога потребуючим — справа похвальна. І для цього не обов’язково мати великі статки чи товстий гаманець. Долучитися до благодійності під силу кожному з нас, головне, аби бажання було. Вже другий рік поспіль ініціативна група хмельничан збирала одяг, взуття, іграшки, книги для діток, які виховуються в дитячих будинках. Торік подарунки потрапили в Соколівську школу-інтернат. Цього разу — в подібний заклад у Солобківцях, що на Ярмолинеччині.
Будь-яка допомога потребуючим — справа похвальна. І для цього не обов’язково мати великі статки чи товстий гаманець. Долучитися до благодійності під силу кожному з нас, головне, аби бажання було. Вже другий рік поспіль ініціативна група хмельничан збирала одяг, взуття, іграшки, книги для діток, які виховуються в дитячих будинках. Торік подарунки потрапили в Соколівську школу-інтернат. Цього разу — в подібний заклад у Солобківцях, що на Ярмолинеччині.
Нашу акцію підтримали чимало городян. Не останню роль у цьому зіграли соціальні мережі: вони допомогли знайти більше однодумців. Речі звозили та зносили з усього міста. Ми були раді кожному пакунку, незалежно від розміру і наповнення. Брали все, навіть вдягачку на новонароджених та зовсім ще крихітних малюків, яку віддали в благодійний фонд “Карітас”. Власне, завдяки цій організації чималенька купа зібраного нами одягу, взуття, іграшок, книг доїхала до інтернату. Фонд безкоштовно виділив мікроавтобус, тому ми без проблем дісталися місця призначення.
Там нас з радістю зустріли дітки. Звісно, не всі 114 вихованців, але група підтримки була значною. Хлопчаки за мить допомогли розвантажити пакети, з цікавістю розглядаючи їх вміст. Особливо всі тягнулися до іграшок, тому фотографію на згадку робили в компанії нових м’яких друзів. До речі, символічно, що наш візит стався напередодні Міжнародного дня захисту дітей.
А згодом була екскурсія інтернатом. Якісний ремонт, світлі класні кімнати та спальні, навіть затишні коридори, стіни яких прикрашені роботами самих діток: вишивкою, малюнками, картинами. Відтак нам дуже сподобалось. Як і просторий спортивний зал, кабінет лікувальної фізкультури з тренажерами та сухим басейном. На подвір’ї ростуть квіти, є дитячий майданчик, а також дві альтанки, зроблені, до речі, на уроках праці силами самих вихованців. Загалом, діти живуть там у пристойних умовах і не скаржаться на погані харчі чи ставлення, єдине, що далеко від рідних. Лише дев’ятеро з них — сироти, решта з неблагополучних сімей або таких, які мають фінансові проблеми. Тому надіємося, що дуже скоро ці діти зможуть повернутися в рідні домівки.
Зібрані речі великих розмірів ми відвезли в Солобковецький інтернат для громадян похилого віку та інвалідів. Там також були раді нашому приїзду та подарункам.
Наш кор.