Віктор Гуменюк, студент:
— Минулої весни разом з одногрупниками прибирали територію біля нашого ліцею, можливо, й цього року також організуємо генеральне прибирання. Проте важливо, аби люди менше смітили, бо ж чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять.
Ліля Остапюк, студентка:
— Сніг зійшов і стало видно плоди нашої “чистоплотності”. Картинки жахливі: якщо в місті комунальники ще намагаються боротися зі сміттям, то, наприклад, дендропарк потопає у непотребі. Торік восени ми з молодіжними організаціями вивезли звідти його кілька причепів. Але через тиждень-два відпочивальники знову залишили свої ганебні сліди. Тому, коли трохи випогодиться, з друзями знову візьмемося за їх ліквідацію. Рукавичками і пакетами нас традиційно забезпечує міський Будинок природи. От чи тільки довго буде видно нашу роботу?
Богдан Семенчук, водій:
— Не буду брати участі, бо не смічу. Якщо виходимо на природу на шашлики, то завжди після себе прибираємо. І діти мої знають змалечку, що папірці з цукерок чи морозива треба викидати у смітник.
Катерина Парфенюк, бібліотекар:
— З року в рік проводяться ці суботники. Щороку до них долучаються одні і ті ж люди, серед них і я. Хтось бере віник та граблі в руки добровільно, хтось — з примусу, але це вже не так важливо, бо гуртом щось таки прибереться. От тільки ті, хто смітили, продовжують смітити. І їм ніколи навіть на думку не спаде зробити свій вклад у цю добру справу.
Дарина Іванко, продавець:
— Я торгую у продуктовому магазині, практично щодня доводиться підмітати територію поблизу нього. Таке враження, що у наших людей взагалі ніякого поняття про культуру немає. Купив щось, обгортку кинув собі під ноги, а поряд — урна порожня. Вішали вже й оголошення, щоб не смітили, але не допомагає, бо звикли, що хтось підбере. Дітей треба змалку привчати до порядку та чистоти.
Антон Мережук, 11-класник:
— Був суботник у школі. Територію прибирали двома класами: обкопали дерева, побілили бордюри, підмели алейки, позбирали сміття на стадіоні. Ось увесь мій вклад у місячник благоустрою.