Формулу дитячого щастя вивести нескладно. Складно і боляче розуміти, що вона поширюється не на всіх маленьких і трохи старших громадян нашої країни. Про соціально незахищених діток сьогодні говорять чимало, але таких, хто від слів переходить до діла, можна перерахувати на пальцях. Однією з таких організацій залишається благодійний міжнародний фонд “Карітас”, який працює в багатьох регіонах України, зокрема і в нас. Днями під його егідою відбулася презентація фотовиставки, головними персонажами якої стали маленькі герої з великим гірким життєвим досвідом.
Формулу дитячого щастя вивести нескладно. Складно і боляче розуміти, що вона поширюється не на всіх маленьких і трохи старших громадян нашої країни. Про соціально незахищених діток сьогодні говорять чимало, але таких, хто від слів переходить до діла, можна перерахувати на пальцях. Однією з таких організацій залишається благодійний міжнародний фонд “Карітас”, який працює в багатьох регіонах України, зокрема і в нас. Днями під його егідою відбулася презентація фотовиставки, головними персонажами якої стали маленькі герої з великим гірким життєвим досвідом.
Експозиція, яку назвали “Щастя — це…”, мандрівна. Вона вже побувала у Львові й Тернополі, трохи згодом поїде в Коломию, Київ, Донецьк. Так “Карітас” хоче відкрити очі суспільству на діток, які з різних причин опинилися в складних життєвих обставинах, подекуди без сім’ї та даху над головою.
Авторами світлин стали двоє фотографів. Олег Григорьєв представив свої знімки, зроблені під час останніх новорічно-різдвяних свят у Львові, Тернополі та Хмельницькому. Серія Романа Малка була відзнята трохи раніше — в 2008 році в Києві та Донецьку. На них — портрети знедолених діток, які потрапили під опіку “Карітасу”.
На відкриття виставки приїхала координатор національного проекту “Мобільна робота з молоддю” Зоряна Луковецька. Вона нагадала, з чого починалася ця соціальна ініціатива і як завдяки роботі самовідданих людей розрослася до всеукраїнських масштабів. “Проект починався з вулиці: була невелика група однодумців, яка хотіла і допомагала вуличним дітям та молоді. Розросталися ми потроху: спочатку з’явився автобус, потім невеличкий центр. Ось так крок за кроком і до теперішніх масштабів, — розповідає Зоряна. — “Карітас” намагається почути та допомогти кожному своєму маленькому підопічному. Щастя для цих діток існує. Можливо, через брак любові вони мають менше шансів стати повноцінно щасливими. Але наша організація і наші працівники намагаються подарувати їм цю любов, підтримати матеріально, розвивати духовно і творчо. Бо в них — потенціал і майбутнє нашої держави. Робити таку велику справу без підтримки небайдужих людей було б неможливо. Тому заодно хочу подякувати всім, хто цікавиться і приєднується до нашої роботи”.
Хмельницьке обласне відділення “Карітас” у цьому році святкує десятиріччя своєї роботи в краї. Воно, до речі, було одним із перших, хто починав працювати з “дітьми вулиць”. Його директор отець Іван Данкевич каже, що відкриття виставки стало своєрідним початком святкування цього маленького ювілею.
“Наше інтелігентне суспільство деякою мірою відхрещується від людей, які мають соціальні негаразди. Головними заручниками таких ситуацій стають діти, які не можуть себе ні захистити, ні дати раду бідам, які звалилися їм на голову. Ми ж кидаємо всі свої сили на те, аби, якщо не побороти, то хоча б допомогти пережити такі кризові моменти життя. Намагаємося відкрити дітвору заново, бо ж вони потребують любові, милосердя, розуміння, підтримки”, — додає Іван Данкевич.
Серед тих, хто прийшов подивитися виставку, був і один із її героїв — Петро Порціна. 21-річний юнак уже три роки мешкає в Хмельницькому і стільки ж часу приходить у “Карітас”. “Родом я із Львівщини, але після смерті батьків занесло в ваше місто. Маю рідних брата і сестру, але так склалося, що з ними не підтримую зв’язку, — розповідає юнак. — Тут я закінчив професійно-технічне училище, зараз перебиваюся випадковими заробітками. Живу на вулиці. Про фонд дізнався від таких же вуличних хлопців. Через день ходжу туди їсти, там можна помитися і попрати речі. Зараз мені ще й допомагають відновити паспорт”.
Ольга Цимбалюк
Фото Дмитра Свідерського