Задуматися над відповіддю саме на це запитання змушують недавні вибори у кількох населених пунктах України, що відбулися минулої неділі, результати яких цілком можна вважати пробним каменем для парламентських виборів у жовтні. Те, що, скажімо, ми побачили на виборах міського голови у місті Обухові під Києвом комусь нагадало вибори у Мукачевому у 2003 році, що, як відомо, стали своєрідним каталізатором до майбутнього помаранчевого здвигу, хоч я, даруйте, дотримуюсь тут іншої думки. Аналізуючи те, що відбувалося на виборах в Обухові і в інших місцях, можна…
Задуматися над відповіддю саме на це запитання змушують недавні вибори у кількох населених пунктах України, що відбулися минулої неділі, результати яких цілком можна вважати пробним каменем для парламентських виборів у жовтні. Те, що, скажімо, ми побачили на виборах міського голови у місті Обухові під Києвом комусь нагадало вибори у Мукачевому у 2003 році, що, як відомо, стали своєрідним каталізатором до майбутнього помаранчевого здвигу, хоч я, даруйте, дотримуюсь тут іншої думки. Аналізуючи те, що відбувалося на виборах в Обухові і в інших місцях, можна лише зайвий раз переконатися в тому, що наші демократи, наша опозиція, якщо щось і вміють, то це постійно наступати на ті ж самі політичні граблі й не робити жодних висновків з досвіду, який мав би їх хоч чогось навчити.
Бо якщо хтось з нинішніх лідерів опозиції думає, що доля їм подарує політичний ремейк 2004-го, то, на мою думку, він фатально помиляється. Зрештою, тоді у нас з вами не було негативного досвіду перебування при владі наших любих помаранчевих, які, вважайте, профукали (щоб не сказати різкіше) владу, яку їм подарував той наївний український виборець, який тоді ще свято вірив у моральність наших політиків, деякі, до речі, з тих, найбільш твердокам’яних помаранчевих, успішно перекочували у високі кабінети нової влади.
Але нині більше хвилює те, що реальні “гравці” на майбутніх виборах, а такими з боку опозиції є, як ми розуміємо, партії “Батьківщина”, “Свобода”, “Фронт змін”, “Удар”, здається, ще не набавилися демонстрацією своїх політичних м’язів, про що якраз і засвідчують вибори у тому ж Обухові. А ще вони показали, що їх опоненти з влади не збираються з ними грати у “кішки-мишки”, а вже нині готові до найжорсткішого сценарію подій за “свої” результати парламентських виборів.
З цього приводу мені пригадується розповідь одного мого товариша, теща якого на президентських виборах щиро голосувала за Віктора Януковича, а нині різко змінила свою думку, повідомивши зятя, що більше за нього голосувати не буде. “А вас ніхто тепер про це і питати не буде”, — заявив спересердя їй зять, добре розуміючи, що президентські вибори зразка 2010 року виглядають нині вже як фантазія. Додайте сюди, що на парламентських виборах ми знову повернулися до змішаної системи десятирічної давнини, що нині від “харизматіїв”-претендентів на мажоритарні округи та партій-учасників вже зашкалює, що значно змінилася політична і соціальна карта країни, аби побачити, як багато нині важить єдність у стані демократичної опозиції. Щодо партії влади, то з нею, погодьтеся, все буде гаразд і вона зуміє продемонструвати усю силу свого адмінресурсу, монолітності у виборюванні за будь-яку ціну депутатських місць у майбутньому парламенті.
Деякі націонал-романтики і нині повторюють думки наших екстремалів від політики про те, що може кращим буде, якщо країна знову вибухне революцією на кшталт помаранчевої. Все це ми вже проходили у різні періоди вітчизняної історії, а у 2004-му ми ще й себе обдурили ілюзією, що маємо політичну еліту, яка поведе нас до ідеалів свободи, демократії. Нині ж і “низи” не ті, а про довіру “верхів” не доводиться говорити, тож якщо ще лідери опозиції зіграють на парламентських виборах кожен у свою гру, то перспективи нашої країни на шляху до світлого демократичного майбутнього виглядатимуть дуже вже проблематично. А про те, з чим, з якими думками наші співвітчизники через півроку йтимуть на виборчі дільниці, нині доводиться лише гадати, хоч і здається, що політичних бонусів опозиція, на відміну від партії влади, має більш ніж достатньо…