Як відомо, не минуло й півмісяця від початку війни, як наше рідне Поділля вже було під п’ятою фашистських загарбників. Окупація Поділля тривала понад тисячу днів. Цей час був найжахливішим у житті наших земляків. Фашисти встановили на всій окупаційній території режим терору і насильства — так званий “новий порядок”.
Як відомо, не минуло й півмісяця від початку війни, як наше рідне Поділля вже було під п’ятою фашистських загарбників. Окупація Поділля тривала понад тисячу днів. Цей час був найжахливішим у житті наших земляків. Фашисти встановили на всій окупаційній території режим терору і насильства — так званий “новий порядок”.
Наше місто було окуповане вже 8 липня 1941 року. І через кілька годин на дошках оголошень з’явились накази: “На випадок, якщо хтось замахнеться на життя німецького солдата, той буде негайно розстріляний”, “На випадок, коли виявиться де-небудь вбитий німецький солдат і винуватця не буде знайдено, відповідатиме та частина населення, поблизу якої виявиться вбитий”, “За псування ліній зв’язку — розстріл, за переховування військовополонених — розстріл всієї родини”… Тільки в місті Проскурові, тоді ще не дуже великому, фашисти розстріляли і замордували у катівнях 81 тисячу громадян, в тому числі 65 тисяч військовополонених у раківському таборі особливого режиму.
Але, незважаючи на терор і знущання, з перших днів запалала земля під ногами окупантів. В місті і в районах області організовуються підпільні групи й організації.
Однією з перших у Проскурові була організована підпільна група випускників середньої школи №3 (нині НВО №5), до якої увійшли Марія Ченаш, Марія Трембовецька, Ріва Кривуля, Гєня Шаміс, Федір Назаров, Павло Вітанов. Підпільні групи організовувались також на підприємствах і заводах міста. Вже в вересні в місті діяли дев’ять підпільних груп і був обраний підпільний комітет, в який увійшли Микола Храновський (керівник), Петро Семенюк (заступник), Павло Вітанов, Федір Назаров і Йосип Селіванов.
У грудні 1941 року Проскурівська підпільна організація налічує 29 підпільних груп. Діяли вони в місті Проскурові і районах області: Городоцькому, Меджибізькому, Сатанівському, Волочиському, Михайлівському, Оринінському, Красилівському і Ярмолинецькому. У місті Проскурові підпільні групи діяли на підприємствах і установах, у тому числі у фельджандармерії, польовій жандармерії, міській управі та в інших німецьких установах.
Кожного дня в місті з’являються листівки, які спочатку писались від руки, а потім друкувались у переносній підпільній друкарні. На конспіративних квартирах слухали зведення Радіоінформбюро, переховувалися звільнені з концтаборів військовополонені та підпільники, яким загрожував арешт, зберігались зброя, медикаменти, продукти харчування, які відправлялись до партизанських загонів.
Окупанти з ніг збивались, щоб знайти підпільників. Арештовували підозрілих, яких жорстоко катували, погрожували, підкуповували. На жаль, знайшлись зрадники і на початку 1943 року почались арешти. У нерівній боротьбі загинув керівник Проскурівської окружної підпільно-партизанської організації Микола Храновський і його заступник Петро Семенюк. Але, незважаючи на це, Проскурівське підпілля діє. Через короткий час був обраний новий підпільний комітет, який очолив Федір Назаров.
У кінці 1943 року, коли фронт наближається до нашого краю, в місті розмістився штаб німецької армії Манштейна, Проскурівському підпіллю вдається зв’язатись з розвідгрупою І Українського фронту. В місто прибули два розвідники, які протягом двох днів збирали відомості про оборону ворога, про діяльність німецьких штабів, аеродромів, кількість поїздів, які проходять через залізничний вузол у всіх напрямках, а також про пересування військ шосейними дорогами, дислокацію військових частин. Коли всі розвіддані були зібрані, підпільники викрали автомашину командира есесівського полку з перепусткою на вітровому склі. На ній розвідники відправились до місця дислокації розвідгрупи.
5 лютого 1944 року у місто була направлена розвідгрупа під командуванням Васільєва і радиста Бориса Шубіна. Радист з радіоприймачем знаходився в підвалі будинку Хотовицьких на західній околиці Гречан. Він двічі на день виходив на зв’язок і передавав розвіддані, зібрані підпільниками й опрацьовані резидентом, які доставляла радисту юна підпільниця Ганна Хотовицька.
У лютому в місто було доставлено 200 кг вибухівки, детонатори. І, не дивлячись на те, що в той час у місті перебував німецький штаб фронту, під боком гестапо, фельджандармерії почався завершальний етап підготовки до визволення Проскурова членами окружної підпільно-партизанської організації.
4 березня 1944 року між Кам’янецьким і Поштовим переїздами був підірваний військовий ешелон. Рух був перерваний на 25 годин.
5 березня 1944 року біля Ракового було пущено під укіс військовий ешелон, який перевозив есесівську частину.
5 березня 1944 року було заміновано залізничну колію з Кам’янець-Подільського напрямку біля семафорів ст. Гречани. Одночасно була замінована колія, яка вела у Проскурів. Першим підірвався ешелон, який прямував проскурівською колією, в якому евакуювалася головна німецька дирекція залізничних доріг України. В цей же час підійшов військовий ешелон з Кам’янця-Подільського і підірвався на партизанській міні.
7 березня 1944 року під укіс полетів військовий ешелон навпроти парку ім. Франка, в результаті диверсії паровоз і шість вагонів зійшли з рейок, було ушкоджено декілька танків і бронетранспортерів.
8 березня 1944 року біля військової рампи на головній вулиці був підірваний танк “Тигр”.
Цього ж дня на території військових казарм на вулиці Шевченка були підірвані три військові склади зі зброєю, а також склад з пальним і шістьма автомашинами.
10 березня 1944 року здійснений напад на охорону запасного аеродрому під с. Малашівці. Внаслідок цієї диверсії було спалено три літаки і загинуло 11 охоронців.
21 березня 1944 року був підірваний німецький танк “Тигр” на вулиці Табірній (нині Чорновола).
24 березня 1944 року військами І Українського фронту почалося визволення нашого міста від німецько-фашистських загарбників. Першими визволеними районами міста були Лезневе, Ракове, Книжківці і станція Гречани.
25 березня 1944 року наші війська увійшли в місто й о п’ятій ранку Проскурів був звільнений від німців.
Так, члени Проскурівської окружної підпільно-партизанської організації допомагали нашій армії у звільненні рідного міста від фашистських окупантів. Із 353 членів підпілля 114 віддали своє життя за звільнення з неволі, за мирне життя і процвітання нашого міста. Дожили до дня звільнення 239 людей. Багато з них влилися в ряди бійців І Українського фронту. Зараз у місті мешкають троє членів Проскурівського підпілля, два визволителі міста.
У книзі “Комсомольці України в партизанських лавах (1941-1945 рр.)” доктора історичних наук В.Яценка сказано: “…слід відзначити Проскурівську окружну підпільну організацію під керівництвом Миколи Андрійовича Храновського, а після його загибелі з липня 1943 року — Федора Васильовича Назарова. Слід зауважити, що це одна з найбільших і найактивніших підпільних організацій республіки”.
Олександра Хрящевська, завідувачка музеєм Проскурівського підпілля
На фото: під час урочистого відкриття оновленого після ремонту музею у вересні 2011 року; у музеї Проскурівського підпілля